У Києві в «золотій залі» Українського фонду культури 24 грудня ніде було яблуку впасти. На творчий вечір видатного поета Бориса Олійника завітали численні шанувальники його таланту: працівники культури й освіти, діячі мистецтв, літератори, журналісти. Були тут і маститі – Шевченківські лауреати, і зовсім юні обличчя... Подумалося: мабуть, і зала столичної опери буде малою, коли, дасть Бог, у жовтні 2015-го Борис Ілліч святкуватиме своє 80-річчя.

 

Утім, приємний привід вітати митця є і нині: на вечорі його вшановано як лауреата Всеукраїнської премії імені Олександра Олеся. Неперевершений лірик Олесь – уродженець Сумщини. Тож і літературну відзнаку його імені заснувала громадська організація «Сумське земляцтво у м. Києві». Щороку в переддень Великодніх свят її представники вручають диплом, нагрудний знак та грошову частину літературної премії авторам кращих книжок української лірики.

 

      Борис Олійник прийшов на творчу зустріч у костюмі з краваткою – офіційно-святково і водночас скромно, без орденів-медалей на грудях. Новенький знак лауреата – єдина нагорода на піджаку Героя України. Під руками на столі – примірники яскраво ілюстрованої книжки «Очима добра», яку поет видав для дітвори. Коли промовці величали його «легендою», ніяковів і махав рукою – мовляв, то не про нього. Артистам-вокалістам, виконавцям пісень на його вірші тихенько, майже нечутно, підспівував. А в основній частині творчого вечора – натхненно читав нові поезії і, перебуваючи в доброму гуморі, питав аудиторію, чи не час зупинити читця, аби шановне товариство не втомилося. Зала бурхливо аплодувала, не шкодувала долонь. Навіть овацію влаштували присутні після особливо проникливих творів.

       Вів творчий вечір поет Михайло Шевченко. Вітали корифея Слова друзі, побратими, колеги, серед них відомий письменник лауреат Шевченківської премії Дмитро Іванов (на першій світлині), заслужений журналіст України Олеся Білаш, член правління Українського фонду культури Володимир Мельничук (на другій світлині). Вручали квіти художники, артисти, педагоги... Винуватець свята привітно усміхався, дякував, складаючи на стіл букети. А схвильованій шанувальниці-вчительці, яка схилила перед письменником голову, низько вклонився сам.

 

Одно слово, був цього вечора Борис Ілліч самим собою – власне, як і завжди. І ліра його, як належить великому Поетові-громадянину, пробуджувала найдобріші почуття.

 

Сергій Шевченко

 

Фото автора