ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ В УКРІНФОРМІ: ДОБРОЧИННІ ІНІЦІАТИВИ ЖУРНАЛІСТІВ

ШЕВЧЕНКИ ПОДАЮТЬ ПРИКЛАД
РОЗВИТКУ ТРАДИЦІЙ МЕЦЕНАТСТВА
Уперше в Україні видається книжка коштом лише однофамільців


Українці, однофамільці Тараса Шевченка, першими подали приклад творчого розвитку традицій меценатства (у видавничій галузі) на основі фамільного громадського об’єднання – «віртуального» клубу, який активно розгорнув свою діяльність у світовому кіберпросторі. Мова йде про Клуб славетних Шевченків (www.shevchenko.com.ua).

Цікаво, що ідея видати книжку на пожертви тільки однофамільців народилася в рік ювілею виходу в світ першого видання Шевченкового «Кобзаря» (як відомо, поетичну збірку геніального українського поета надруковано 1840 року в Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки). А в Києві – через 170 років після епохальної події – за добровільної безкорисливої підтримки більш як трьох десятків Шевченків на чолі з відомими працівниками преси, культури та діячами мистецтв 2010-го побачить світ збірник публіцистики «Розвіяні міфи. Історичні нариси і статті». Макет цього видання презентовано 29 квітня на прес-конференції в Укрінформі. Організатори доброчинних акцій розповіли про масштабні цьогорічні проекти Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива» (www.mediafond.com.ua), а саме: про Всеукраїнський автопробіг журналістів «Пам’ять батьківського подвигу – в серцях наших» (проводиться 5 травня, урочистий старт об 11:00 від Верховної Ради України) і про «Толоку Шевченків» – акцію, спрямовану на розвиток вітчизняних традицій меценатства.

Про оригінальний видавничий проект розповів автор ідеї, він же співавтор підготовленого до друку науково-популярного збірника, заслужений журналіст України Сергій Шевченко. Інформаційну підтримку випуску в світ його книжки, створеної у творчому тандемі з доктором історичних наук професором Дмитром Вєдєнєєвим, подали Фонд «Журналістська ініціатива», який очолює лауреат премії «Золоте перо» Людмила Мех, Клуб славетних Шевченків (засновник – киянин Олексій Шевченко) та українська преса. Щоправда, є і грошові пожертви представників згаданих організацій та редакцій, але винятково – від однофамільців Великого Кобзаря.

Обидва співавтори «Розвіяних міфів...» мають за плечима вагомий творчий доробок, який здобув суспільне визнання. Перша їхня спільна книжка «Українські Соловки», видана 2001 року, перемогла в конкурсі професійної майстерності Національної спілки журналістів України. А 2007 року Сергій Шевченко став лауреатом Премії імені Івана Франка в галузі інформаційної діяльності – за збірник публіцистики «Архіпелаг особливого призначення». Як і в попередніх своїх творах, у новій книжці автори порушують актуальні теми. Нариси і статті згруповано навколо вузлових подій в історії України: Українська революція 1917–1921 років; доба політичних репресій; Друга світова війна: правда про звитяги і про ціну перемоги над нацизмом; повоєнний визвольний рух. В основі творів – наукові джерела, розсекречені документи спецслужб. Міфам радянських часів протистоять статті фахівців про соловецьку трагедію, нариси про репресованих письменників, учених, майстрів культури, державних і релігійних діячів. Книжку написано популярно, добре ілюстровано. Мова видання – українська.

Організатори акції вважають, що ефективна співпраця у видавничій справі благодійного фонду і «великої родини Шевченків» є свідченням нових можливостей і перспектив, що відкриваються перед «віртуальними» об’єднаннями для їхньої реальної участі в гуманітарних проектах. Щороку в кіберпросторі ширшає коло фамільних клубів, які потенційно здатні робити багато чого корисного – і в питаннях взаємодопомоги, і в засіванні культурної ниви.

Крім журналіста-співавтора, який так само пожертвував на видання книжки власні заощадження, першими матеріально підтримали акцію президент Української бібліотечної асоціації, заслужений працівник культури України Ірина Шевченко, народні артисти України і СРСР Володимир і Людмила Шевченко, сім’ї журналістки Раїси Шевченко і засновника фамільного клубу (Олексій з дружиною Іриною), програміст Сергій, генеральний директор, власник компанії «Erocor» Вадим, киянки Жанна, Євгенія та інші. Імена всіх доброчинців буде зазначено у книжці.

Проект привернув увагу таких відомих людей, як голова Національної спілки майстрів народного мистецтва України Євген Шевченко, композитор Юрій Шевченко. Як вважає представник Міністерства культури і туризму України Петро Кініченко, присутність у гурті доброчинців знаних митців, авторитетних вчених, зірок спорту додає таким акціям належної ваги. А сама література просвітницького характеру, публіцистика, заснована на документах і фактах, сприяє формуванню національної самосвідомості громадян, вихованню патріотизму, зміцненню єдності в суспільстві.

Найпершою розповіла про меценатів-Шевченків столична газета «Експрес-об’ява» (голова її редакційної ради Віктор Шпак ще й створив умови для верстання книжки на базі Української видавничо-поліграфічної компанії «ЕксОб»). Інформаційну підтримку акції подали спортивний журналіст Валентин Щербачов, президент Національної радіокомпанії України Віктор Набруско, газета «Урядовий кур’єр» (її колишній головний редактор Алла Ковтун), редактори періодичних видань у регіонах Дмитро Шишкін («Жизнь», Донецьк), Алла Кобинець («Запорізька правда»), Микола Стеценко («Южная правда», Миколаїв), Петро Макуха («Крымская газета», Ялта), Йосип Бурчо («Прес-кур’єр», Одеса), Валентина Шах («Рівне вечірнє»), Анатолій Жупина («Новий день», Херсон), Галина Карпенко («Вісник Переяславщини», Київська область). Згадані й інші газети, науково-популярний журнал «Світогляд» вмістили статті про оригінальний почин однофамільців – своєрідну «толоку Шевченків». «Толокою» (тобто запрошенням) здавна називали допомогу всім селом роботою за щедре частування (у такий спосіб мурували хати, збирали врожай). У наш час, завдяки Інтернету, «селом» стає вся планета. Фізичну «роботу» може замінити фінансова допомога, а «частуванням» слугуватимуть добра слава, повага, суспільне визнання, почуття особистої причетності до корисної справи.

Про те, що київські Шевченки вирішили «толокою» видати книжку, організатори акції поставили до відома авторитетних у світі культури людей, з-поміж них – директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Микола Жулинський. Ідея сподобалася. Надійшли й «зустрічні пропозиції» – видати, приміром, дослідження Шевченкового роду, яке зробив Микола Лисенко – житель села Шевченкового (колишньої Керелівки) на Черкащині, або ж розповісти про походження прізвища та про його славетних носіїв – наших сучасників і попередників.

Після першого позитивного досвіду, який продемонстрували Шевченки, будуть і наступні видавничі проекти, упевнені Людмила Мех і її колега-журналіст, заслужений працівник культури України Юрій Бондар. Попри проблеми з державним фінансуванням бібліотечної справи, книговидання тощо багато чого може зробити народна «ініціатива знизу» – реалізація ідей небайдужих, підприємливих, талановитих людей. Вважається, що нерозвиненість українського мецентства великою мірою пов’язана з несформованістю середнього класу підприємців та вадами податкового законодавства. Водночас резерви у благодійництва є: за результатами опитувань дві третини представників бізнесу в принципі не проти меценатства і лише 5% вважають, що це марне витрачання грошей і часу. Отже, розвиток традицій доброчинності – реальна альтернатива хронічному безгрошів’ю в тих сферах, які й за відносно сприятливих (докризових) часів фінансувалася за горезвісним залишковим принципом. А особливо це актуально тепер, коли загалом на третину скоротилися наклади україномовних видань, коли так само істотно зменшилася кількість самих назв книжок... У цій ситуації потрібно, як казав поет, всім миром, громадою «обух сталить» – на тих, хто занехаює національну культуру. І любити її треба не лише споглядально, а й до глибини власної кишені. Можна, як показує досвід, генерувати і втілювати цікаві ідеї, можна підтримувати таланти, не давати рідній мові, літературі, мистецтву, пресі «засохнути», як чорнилу на пері.

Отож надрукувані в «Розвіяних міфах...» гасла «Розвиваймо кращі традиції меценатства!» і «Дбаймо про національну культуру!» були й залишаються актуальними. Автори нової книжки закликають співвітчизників: «Не втрачаймо нагоди проголосувати трудовою гривнею за розвиток традицій меценатства, подаваймо приклад усім і долучаймося до шляхетної справи!»

Як відомо ще з прадавніх часів, де доброчинність – там Бог. А нагорода за чесноту – шана.


Прес-служба ВБФ \"Журналістська ініціатива\"