АГРОПРОМИСЛОВИЙ ХОЛДИНГ НА КОНІ!

        Інформуючи суспільство про доброчинні акції ВБФ «Журналістська ініціатива» та його партнерів, розповідаючи про соціально відповідальну діяльність вітчизняних підприємств і об’єднань, наш сайт свого часу підготував фоторепортаж з традиційного кінно-спортивного свята в селі Дібрівка Миргородського району на Полтавщині (відбулося в травні 2010 р.). Чому саме про це свято вирішили розповісти нині? По-перше, воно відбулося завдяки підтримці Агропромхолдингу «Астарта-Київ». А по-друге, цей холдинг, нарощуючи виробництво, не забуває про доброчинну діяльність. Отже, на коней! Пізнавати «Астарту» і її добрі діла.

(На знімках: над іподромом у Дібрівці прапор Агропромхолдингу "Астарта-Київ"; вирує свято; представники холдингу з керівництвом конезаводу; глядачі на трибуні).

        Це свято на іподромі Державного підприємства «Дібрівський кінний завод № 62» Мінагрополітики України завжди проводиться 2 травня. Нині ж, з нагоди 65-річчя Перемоги, організатори, не відступаючи від традиції, надали події ще й «воєнно-переможного» забарвлення. А дякують керівники заводу за підтримку холдингові «Астарта-Київ» – лідеру цукрової та сільськогосподарської галузі України. Очолює холдинг генеральний директор, заслужений працівник сільського господарства України Віктор Іванчик. 
(На знімках: працівниця Агропромхолдингу "Астарта-Київ" Оксана Шевченко; лунає Гімн України; шановні гості - ветерани; наїзник на дистанції).

        Програма розпочинається о 10:00 концертом художньої самодіяльності. Далі – урочисте відкриття свята, театралізований парад, заїзди на рисаках та показові виступи. Призи переможцям у змаганнях вручають почесні гості й керівництво конезаводу на чолі з Миколою Радченком.

      Глядачі, крім видовищ, мають тут і хліб, і до хліба. Стабільний попит у кумису, напою місцевого виробництва з молока кобил. Цей екологічно чистий продукт, як відомо, ще й чудові ліки! Неподалік над жаром апетитно смажаться шашлики. Є розливне пиво. Охочі можуть поїсти вареників з картоплею і капустою, скуштувати інших традиційних українських страв. Приїжджих багато: автомобілями, автобусами їдуть сім’ями звідусіль. Біля входу на іподром жваво продаються полтавські, миргородські сувеніри з глини й дерева. Глиняну кружку, приміром, можна придбати за 15 гривень. Майстри народного мистецтва не правлять високих цін за розписний посуд, фігурки веселих козаків, коників, усілякі художні мініатюри. 

      Мальовнича Дібрівка лежить у міжріччі Хорола і Сули, за 12 кілометрів від славетного Миргорода. Село не загубилося в його «тіні», а навпаки – нарівні з курортом зажило гучної слави. Більш як 120 років тут вирощують елітних коней: орловських і руських рисаків, ваговозів. А почалася історія кінного заводу з того, що Полтавщину відвідав великий князь Дмитро Романов – небіж російського самодержця Олександра ІІІ, керівник кіннозаводства цілої імперії. Князь купив у Дібрівці землю, й 1888 року почалося будівництво заводського комплексу: адмінбудинок, стайні, церква, іподромом – усе, за винятком церкви, збереглося тут донині. Від початку 1960-х років є і чудовий музей конярства.

      Здобутки дібрівських «вихованців» вражають: вони не тільки вибороли безліч призів у змаганнях рисаків, а й шість тутешніх рисистих потрапили до двадцятки найкращих коней ХХ століття! Сам же завод був найкращим в СРСР. І в незалежній Україні дібрівцям є чим пишатися: кілька років тому жеребець Афоризм встановив рекорд на змаганнях у Парижі, а Вертеп на дистанції іподрому (1600 м) першим «вибіг» з двох хвилин — 1 хв. 59,8 сек.! Це просто неймовірна швидкість! 

      ...Та час розповісти і про здобутки та добрі діла підприємства, під чиїми прапорами свято відбулося. Основні напрями діяльності агропромхолдингу «Астарта-Київ» — виробництво високоякісного цукру й супутньої продукції, зернових і олійних культур, а також м’яса й молока. За підсумками 2009 року холдинг виробив до 18% українського бурякового цукру, зміцнивши свою позицію лідера у виробництві цього продукту в країні. 

    «Астарта-Київ» підтримує дитбудинки, лікарні, будинки ветеранів і учасників війни, церкви, зокрема Мгарський монастир. Надає змогу кращим випускникам підшефних шкіл навчатися у вишах коштом холдингу, допомагає дитячим футбольним командам, заохочує талановитих учнів. Завдяки діяльності цієї потужної структури створюються додаткові робочі місця в сільській місцевості. З січня 2008-го агропромхолдинг на підтримку відомої ініціативи ООН працює, додержуючись принципів соціальної відповідальності.

«Астарта-Київ» лише протягом останніх трьох років створила понад три тисячі нових робочих місць у сільській місцевості й зарекомендувала себе як сумлінний платник податків до бюджетів усіх рівнів. Так, за останні п'ять років підприємства холдингу сплатили податків до державного і місцевих бюджетів на суму понад 336 млн. грн., з них 235 млн. - у Полтавській області, де компанія розпочинала свою діяльність. Якщо у 2005 році сума сплачених податків становила 14,5 млн. грн., то в 2009-му - перевищила 110 млн. грн. Не зменшилася вона й у 2010 році. «Астарта-Київ» часто є мало не єдиним джерелом фінансування будинків для людей похилого віку, будинків культури, дитсадків та дитячих будинків у сільській місцевості, де холдинг веде свою діяльність. За останні 3 роки на програми благодійності спрямовано більш як 20 млн. грн. Соціальна відповідальність і надалі залишатиметься важливим елементом діяльності агропромхолдингу, який динамічно розвивається.

...Дібрівка відсвяткувала. Завтра знову до праці — і в селах, і в столиці, звідки приїздять гості подивитися на живого коня.

І це добре, кажуть люди, що крім буднів, у нас бувають і такі свята.

Сергій Шевченко

Фото автора

Додатково можна почитати про свято тут: http://mirgorod.osp-ua.info/idxnews-38708.html

Нотатки з кінно-спортивного свята на іподромі Дібрівського кінного заводу

Відколи й існує у Дібрівці державний кінний завод, а він заснований одним із племінників царя-батюшки, на той час керуючим імператорським конезаводством князем Дмитром Романовим, ще у 1888 році на сільському іподромі в числі інших видовищ з участю коней влаштовують перегони рисаків. Традиційно це відбувається у зручний для людей і коней другий день травня. Не була винятком і цьогорічна погожа травнева неділя.

Задовго до початку святкового дійства духовий оркестр Миргородського вузла урядового зв’язку хвилюючими мелодіями військових маршів скликав на залитий сонцем і порослий соковитою травою вигін жителів села. З боку Миргорода та довколишніх сіл котили рейсові і службові автобуси, легкові автомобілі, мотоцикли, мопеди… Моторизовані нащадки Тараса Бульби їхали подивитися на живого коня. 

Честь підняти прапор свята довірили колишньому директорові конезаводу, заслуженому працівникові сільського господарства України Всеволодові Двуглаву та водієві Петру Гаркавенку.

- Чи й не диво? - у них і запитую.

- Авжеж для молоді диво! – відказали ветерани. Мовляв, багато сучасних хлопців не без гордості називають себе козаками, а з якого боку до коня підійти - не знають.

Так воно і є. Змінюються назви держав, кольори прапорів, мода на одяг і політику, але незмінною лишається споконвічна дружба людини з конем.

Вітаючи учасників та численних гостей кінно-спортивного свята, голова Миргородської райдержадміністрації Олександр Волошко так і сказав, що цьогорічні перегони рисаків збігаються з відзначенням 65-річчя Великої Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. Отож кращі з кращих наїзників свої перемоги у заїздах присвячують присутнім на святі сивочолим учасникам пекельних боїв з німецько-фашистськими загарбниками Василю Бойку, Миколі Вовку та Андрію Романенку із Гаркушинців, Михайлу Губанову із Попівки, Івану Бутенку з Дібрівки, Івану Якименку із Комишні, а в їх особі - усім фронтовикам.

З вітальним словом з нагоди травневих свят до учасників та гостей свята звернулися голова Миргородської районної ради Павло Кандиба, президент Полтавської обласної асоціації конярства, заслужений працівник сільського господарства України Олександр Яресько, директор Дібрівського конезаводу № 62 Микола Радченко, представники генерального директора агропромхолдингу «Астарта-Київ» Віктора Іванчика.

Театралізований парад кавалеристів нагадав присутнім про ті часи, коли у Дібрівці вирощували коней спеціально для Червоної армії. У заводському музеї конярства, на жаль, кинутому сільською владою напризволяще, і понині зберігаються власноручно підписані головним конярем тодішньої країни, кавалером трьох Золотих Зірок Героя, маршалом Радянського Союзу Семеном Будьонним, почесні грамоти та подяки за постачання армії чудових коней, які і в лихоліття війни допомагали воїнам у бою.

Схожу на легенду історію у свій час славнозвісної кобили Гільди, яка разом із струнконогим лошатком утілилася в камінь та так і стоїть пам’ятником на зеленому газоні на виду в кожного, хто навідує конярську столицю України, розповідає ветеран конезаводу Віталій Вільховий. А було так. У лихоліття Великої Вітчизняної війни гурт племінних коней своїм ходом здолав шлях з Дібрівки у саратовське Заволжя. У стайнях залишилися тільки жеребні кобили. Серед них була і гніда Гільда, яку доглядав конюх Григорій Сафроненко. Так от йому і на війні випало бути їздовим. А німецько-фашистські окупанти, які, треба сказати, знали толк у конярстві, кращих із кращих породистих кобил відправили до Німеччини. Гвардії сержант Григорій Сафроненко і привіз із війни хвилюючу розповідь про те, як по закінченні боїв їхній батальйон зупинився в якомусь містечку поблизу Берліна. У пошуках сіна для своїх коней їздові і забрели в якийсь покинутий маєток. Там блукали бездоглядні коні. Поки й живий був, старий вояк із хвилюванням згадував, як одна з кобил нагадала йому довоєнні будні в Дібрівці. Про всяк випадок гукнув: «Гільда!» Коняка здригнулася, нашорошила вуха.

Так. То була дібрівська полонянка. У 1946 році на вимогу радянського уряду разом із Гільдою повернулися з неволі Баядерка, Румба та інші кобили, які й склали племінне ядро і понині славних орловських рисаків. Ось така передісторія пам’ятника Гільді в Дібрівці.

Віддаючи данину пам’яті засновникові конезаводу князю Дмитрові Романову, на його честь і розіграли приз у першому заїзді. За дорогі частки секунд разом із прудконогими рисаками боролися досвідчені наїзники з Дібрівки та Мирогощанського аграрного коледжу Рівненської області. Випадково чи ні, а коли рисаки з вітром у гривах мчали біговою доріжкою, більшість глядачів з надією вболівала за гнідого жеребця з неконячим іменем Костьол. Сказати точніше, люди симпатизували не так жеребцеві, як єдиній у команді наїзниці, дівчині з Дібрівки Тетяні Спиці. І вона виправдала їхні кращі сподівання. Випередила всіх. Молодець!

Другий заїзд був присвячений видатному майстрові-наїзнику, уродженцю гоголівських Великих Сорочинців Григорію Ажажі, який свого часу на весь світ уславив дібрівських рисаків. Першим на фініш примчав вороний жеребець Геолог під управлінням Дмитра Гординського з Рівненської області.

Призи на честь 65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні та імені засновника орловської рисистої породи графа Олександра Орлова дісталися дібрівському майстрові-наїзнику Григорію Назаренку, а в заїзді на пошанування пам’яті легендарного дібрівського наїзника Михайла Стасенка переміг тренер-наїзник конезаводу Микола Дубровський. Переможців нагороджено почесними грамотами. Їм вручено квіти й подарунки.

Приклади здатності коня виконувати волю людини демонструвала вихованка вищої школи верхової їзди з Сумського національного аграрного університету, кандидат у майстри спорту Євгенія Дігтярьова. Гідними суперниками досвідченим господарям іподрому були наїзники Віталій Ключников із ПСП «Камишанське» Охтирського району Сумської області, Григорій Заєць з агрофірми ім. Довженка Шишацького району, Борис Горб з ПП «Астея» Пирятинського району та інші шанувальники конярства.

Щоб перегони рисаків були справжнім святом для людей, їх старанно готували зоотехнік з конярства Аркадій Лабунець, спеціалісти кінно-племінної частини Алла Майорова, Наталія Макарець, Лідія Дубровська, Світлана Шевченко, Катерина Лубенець, Людмила Щукіна та інші друзі коней.

Окрасою свята стали виступи талановитих танцівників дитячого ансамблю «Веснянка» під керівництвом Олени Гули з Миргородського міського Центру естетичного виховання, знаних в Україні «Жабокрюківських дядьків» із Великих Сорочинців, самодіяльного ансамблю «Кумоньки» з Петрівців, заслужених працівників культури Михайла Троцака та Володимира Подоляки, виконавців із Великого Байрака, Дібрівки, Клюшниківки та інших митців.

Не гаяли часу і продавці сувенірів, наїдків та напитків. Всього було вдосталь і на всі смаки. Були б гроші!

По обідній порі святкова програма уже й вичерпалась, сонце сховалося за підхмарні осокори, а з околиці Дібрівки ще довго линули музика, пісні, веселощі. Кінно-спортивне свято вдалося й додало людям доброго настрою та наснаги достойно відзначити 65-річчя Перемоги. Щоб в Україні був мир і хліб. І щоб так було завжди.

Леонард НІКОЛАЄНКО