Лист з Польщі
Дорогі українські друзі!
Щиро вдячні Вам за висловлені співчуття в дні трауру та в дні нашої Національної трагедії. Нам приємно, що Ви нас не забуваєте!
Як від Вас, так і від друзів з різних країн надходять співчуття. За цю пам\'ять – сердечне спасибі!
Трагедію, яка спіткала нашу країну, нашу Вітчизну, неможливо описати. Втрата кожної особи і всіх разом – це великий біль і удар для всіх поляків.
Сиджу і думаю, що написати, і... не знаю. Бракує слів, якими можна описати те, що відчуває в цій трагедії, Національній трагедії, кожен з нас. Висловлення жалю, що ми є разом у переживаннях з родинами померлих, – цього мало і це вже не допоможе... Загинули видатні люди Польщі, екіпаж, пілоти, але перш за все – батьки, матері, чоловіки і дружини, діти...
Десятого квітня 2010 року в туманний поранок у Смоленську, де на сході неподалік є Катинський ліс, у катастрофі загинуло 96 осіб, які несли свою службу й гідно репрезентували нашу країну. Ніщо не в стані загасити болю родин тих людей, котрі згинули в цій катастрофі.
Важко повірити в це... і дуже боляче. Загинули Президент і його дружина, сенатори, депутати, священнослужителі, чиновники високого рангу, офіцери, члени Катинської організації, екіпаж, військовики – генерали, офіцери бюра охорони уряду... Крім президента з дружиною на борту літака були також шеф Національного банку Польщі – Славомір Скшипек, віце-маршал, шеф Інституту національної пам’яті – Януш Куртика, депутати, декілька єпископів. Найважливіші особи держави.
Шкода людей, які згинули, їхні родини, які тяжко страждають. Для мене ця катастрофа – щось неймовірне. Загинуло стільки людей! Більшість жертв Смоленської трагедії була мені особливо близька. Я бачив їх по телевізору. Гостювали в моєму домі. Я не думав, що вони залишаться мені настільки близькими!!!
Сльози і смуток крають наші серця... печаль, що так швидко відійшли від нас! На вулицях люди з усієї Польщі в тиші прибувають до Президентського палацу, Бельведера і Спортивного павільйону, де виставлено труни, щоб віддати данину пам’яті. Люди чекають навіть по 13 годин. Для поляків – це непоправна втрата...
Бракує слів. Печаль стискає горло. Хай би ця трагедія нас багато чого навчила, а перш за все – бути разом не лише у тяжкі хвилини, але завжди.
Світ зупинився... Довелося нам жити в історичних часах... Відійшли ВЕЛИКІ та ПОВАЖНІ особи цієї країни: спершу НАШ духовний глава Ян Павло II, а тепер НАША інтелектуальна еліта. Вони становили основу оази спокою в нашій країні. А як буде тепер?
Катинський Ліс знову напився польській крові... 1940; 2010. Треба було років і жертв, щоб цю правду довести...
ДОРОГІ ДРУЗІ, будьмо РАЗОМ!
Мар\'ян Ринкевич, голова Бемовського фотографічного товариства (м. Варшава),
учасник міжнародних автопробігів журналістів «Дорога до Криму: проблеми та перспективи»
Щиро вдячні Вам за висловлені співчуття в дні трауру та в дні нашої Національної трагедії. Нам приємно, що Ви нас не забуваєте!
Як від Вас, так і від друзів з різних країн надходять співчуття. За цю пам\'ять – сердечне спасибі!
Трагедію, яка спіткала нашу країну, нашу Вітчизну, неможливо описати. Втрата кожної особи і всіх разом – це великий біль і удар для всіх поляків.
Сиджу і думаю, що написати, і... не знаю. Бракує слів, якими можна описати те, що відчуває в цій трагедії, Національній трагедії, кожен з нас. Висловлення жалю, що ми є разом у переживаннях з родинами померлих, – цього мало і це вже не допоможе... Загинули видатні люди Польщі, екіпаж, пілоти, але перш за все – батьки, матері, чоловіки і дружини, діти...
Десятого квітня 2010 року в туманний поранок у Смоленську, де на сході неподалік є Катинський ліс, у катастрофі загинуло 96 осіб, які несли свою службу й гідно репрезентували нашу країну. Ніщо не в стані загасити болю родин тих людей, котрі згинули в цій катастрофі.
Важко повірити в це... і дуже боляче. Загинули Президент і його дружина, сенатори, депутати, священнослужителі, чиновники високого рангу, офіцери, члени Катинської організації, екіпаж, військовики – генерали, офіцери бюра охорони уряду... Крім президента з дружиною на борту літака були також шеф Національного банку Польщі – Славомір Скшипек, віце-маршал, шеф Інституту національної пам’яті – Януш Куртика, депутати, декілька єпископів. Найважливіші особи держави.
Шкода людей, які згинули, їхні родини, які тяжко страждають. Для мене ця катастрофа – щось неймовірне. Загинуло стільки людей! Більшість жертв Смоленської трагедії була мені особливо близька. Я бачив їх по телевізору. Гостювали в моєму домі. Я не думав, що вони залишаться мені настільки близькими!!!
Сльози і смуток крають наші серця... печаль, що так швидко відійшли від нас! На вулицях люди з усієї Польщі в тиші прибувають до Президентського палацу, Бельведера і Спортивного павільйону, де виставлено труни, щоб віддати данину пам’яті. Люди чекають навіть по 13 годин. Для поляків – це непоправна втрата...
Бракує слів. Печаль стискає горло. Хай би ця трагедія нас багато чого навчила, а перш за все – бути разом не лише у тяжкі хвилини, але завжди.
Світ зупинився... Довелося нам жити в історичних часах... Відійшли ВЕЛИКІ та ПОВАЖНІ особи цієї країни: спершу НАШ духовний глава Ян Павло II, а тепер НАША інтелектуальна еліта. Вони становили основу оази спокою в нашій країні. А як буде тепер?
Катинський Ліс знову напився польській крові... 1940; 2010. Треба було років і жертв, щоб цю правду довести...
ДОРОГІ ДРУЗІ, будьмо РАЗОМ!
Мар\'ян Ринкевич, голова Бемовського фотографічного товариства (м. Варшава),
учасник міжнародних автопробігів журналістів «Дорога до Криму: проблеми та перспективи»