Японський проект

В Україні у 2012 році «Японський проект» розпочав втілювати в життя Джунічі Ковака – голова японської Асоціації «Фонд безпеки продуктів харчування та життя» (м. Сайтана, Японія). Сам фонд був заснований у 1984 року мета та діяльність якого, це – вивчення впливу на здоров’я людини продуктів, що містять консерванти, канцерогени та інші шкідливі речовини. Що ж стосується діяльності Японського проекту, то його мета – вивчення безпечного харчування на радіоактивно забруднених територіях, що з’явилися внаслідок техногенної катастрофи на Чорнобильській АЕС у квітні 1986-го та після масштабної аварії на АЕС Фукусіма-1 (Японія) в березні 2011-го.


Інформаційну підтримку проекту в Україні надає колектив ТРК «Альта» (м. Переяслав-Хмельницький), який очолює Олег Ярмоленко; НСЖУ і Фонд «Журналістська ініціатива» – президент Людмила Мех (керівник творчого об’єднання газет Київського Полісся в період аварії на ЧАЕС). А розпочинав пан Ковака японський проект з волонтерської допомоги окремим українським сім’ям, котрі постраждали внаслідок катастрофи на ЧАЕС, були переселені із Зони відчуження та які мають проблеми зі здоров’ям. А це – сім’ї з Іванківського, Поліського, Переяслав-Хмельницького районів Київської області та Овруцького району Житомирської області.

 

Допомога полягала в наступному: раціон харчування цих сімей (молоко, м’ясо, рибу) замінювали на екологічно чисті, перевірені на вміст цезію та стронцію продуктами.

 

За останні роки японський проект почав проводити спеціальні заміри рівня накопичення цезію-137 в організмах дітей. Працюючи зі школярами з Народичів, Радинки та Овруча, змінили раціон харчування дітей в школі та вдома, даючи чисті продукти. Виключили з раціону харчування лісові гриби та ягоди.

 

Проект також співпрацює з українськими науковцями в галузі медицини та радіобіології, серед яких – кандидат біологічних наук Микола Лазарєв, доцент кафедри радіоекології НУБіП України. Він розповів на семінарі, що в Україні на малі дози радіації ніхто уваги не звертав, а весь час намагались вирішувати проблему на глобальному рівні.

 

Як розпочинався проект, розповіла нам Тетяна Андросенко – голова громадської жіночої організації «Надія»:


«У 2012 році до мене зателефонувала наш перекладач Валентина і запитала, чи можемо ми зустрітися з японською делегацією. Ми, як громадська організація, займались сільським зеленим туризмом і питаннями соціально-економічного розвитку жінки села, а пані Валентина з японцями неодноразово бувала в нас і вона дізналась, що ми – переселенці в Переяслав-Хмельницькому районі. Пан Ковака приїхав до Києва у 2012 році, в нього була зустріч з представниками Уряду України, котрі не зовсім зрозуміли його ідеї.

 

Тоді пан Ковака захотів зустрітися з людьми, котрі безпосередньо з цього середовища. І Валентина запропонувала зустрітись з переселенцями, з нами. А тема, яка цікавила японців, – жінки, котрі були вагітні під час аварії, і діти, народжені після аварії на ЧАЕС. Так сталось, що я і сама була вагітна в 1986-у році і в серпні народила доньку. Для мене не було складнощів найти таких представниць серед переселенців.

 

Приїхали японці, ми зустрілися, поговорили. Вони побачили дітей, яким на той час було вже по 25 років. Потім вони поїхали в Японію, трохи змінили своє бачення, свої підходи до проекту. Після цього ми запропонували відвідати села в Поліському та Овруцькому районах.

 

Там є села ще не виселені – III зона! Або, для прикладу, – село Народичі, де взагалі II зона обов’язкового відселення! Японці об’їхали ці села. Що стосується самої ідеї проекту, то вона полягає у повному виключенні з раціону харчування продуктів місцевого походження, які містили в собі радіонукліди.

 

Розпочався проект. Японці забезпечували продуктами майже два роки 25 сімей, котрі брали участь в проекті: м’ясом, молоком, рибою, твердим сиром, борошном, макаронами, олією. Це обов’язковий раціон на кожен тиждень. Продукти були не місцевого походження, наприклад, м’ясо завозили з Переяслав-Хмельницького району».

 

«М.в.» вирішили поцікавитись у сімей, котрі беруть участь в проекті, яким чином вони потрапили в проект?

 

Катерина Іванівна Лінчак, приїхала на семінар з онуком Михайлом Шинкарем:


«У село приїхали японці, зібрали дітей та батьків. Запитували: де, в кого і що болить, а дітки вже піднімали руки і розповідали. Японці звернули свою увагу і на Михайла – так ми потрапили до проекту, в якому вже шість років ми беремо участь.

Що ж стосується результатів, то Міша набагато краще почав ходити, рухи рук слабо змінились, а ось з ногами видно покращення (ноги раніше дуже вивертало). Сподіваємось, що японський проект і надалі працюватиме, що Міша буде отримувати процедури, особливо масаж, йому від нього стає краще. Що ж стосується самого проекту, то з самого початку нам давали продукти харчування: м’ясо, крупи, борошно, біодобавки, оливкову олію, міндобриво, для використання на земельній ділянці, де садимо зелень і для підживлення трави, де заготовляли сіно та де паслась худоба».

 

Лариса Свінчук, мати Олексія, місто Овруч:


«Два роки тому, в дитини почалась нудота, викликали «швидку допомогу» і нас забрали до лікарні, прокапали Олесію крапельниці і через неділю нас виписали. Приїхали ми додому і бачу, що дитя не стає на ніжку! Після цього нас лікарі відправили до Житомира, в лікарню. Ми пролежали в реанімації, потім у неврологію перевели нас і встановили діагноз – параліч ніжки. Лікарі пояснили, що це могло трапитись внаслідок інфекції. Потім ходили постійно на реабілітацію, постійні масажі. Але результату явного не було. Одного разу подзвонив лікар і каже, що приїхали японські фахівці і що можна поводити до них дитину на масаж. І після мануальної терапії пальці на ніжці почали рухатись. Масажі ці були безкоштовними»…

 

На семінарі Фарута Кацухіко – спеціаліст з лікування циркуляції крові та доктор Кокі Осугі розповіли про ефективні масажі для дітей (методика рухів Ногуті). Пізніше таку методику було продемонстровано на дітях.

 

Японський проект ставить за мету поширити на території України методи, котрі підтвердили свою ефективність у боротьбі проти внутрішньої радіації, а японські лікарі прагнуть передати свій досвід колегам з України.

 

Наприкінці семінару Валерій Макаренко – голова Міжнародної організації «Союз Чорнобиль» за визнання заслуг пана Коваки вручив йому відзнаку «Союзу Чорнобиль». Є сподівання, що пан Ковака завітає і на Макаріщину – в район, який чи не найбільше прийняв переселенців.

 

А делегація з Макарівщини на чолі з директором ТРК «АВІС» Юрієм Вареником запросила Джунічі Коваку особисто і вручили йому на пам’ять оберіг, зроблений майстринями Макарівщини, та фільм, створений до 25-ї річниці аварії на ЧАЕС.

 

Травень 17, 2018

 

Джерело: Макарівські вісті

 

Tags: