У рейтингу глобальної конкурентоспроможності талантів Україна посіла цьогоріч 44-те місце в світі за рівнем знань і навичок своїх громадян. Але за ступенем привабливості країни для роботи кадрів високої кваліфікації – лише 98-ме. Потужний трудовий потенціал держави нівелюється браком можливостей для його самореалізації. Внаслідок цього Україна стає «донором» робочої сили: за даними Укрстату, протягом останніх трьох років країна має вже 1,3 млн трудових мігрантів, з них кожний шостий – з вищою освітою. І це лише офіційна статистика.

 

Чому ж обертаємося на «донорів талантів» для світу? Як ця тенденція позначається на розвитку економіки? Чи є ефективні засоби відновлення потенціалу держави-роботодавця? Тон розмові задав виступ Василя Костриці, заступника голови Об’єднання організацій роботодавців України, який зазначив, що трудова міграція зумовлюється і бажанням людей побачити світ, і соціально-економічними умовами, і становищем на ринку праці, але водночас Україні бракує цілісної державної програми, стратегічно скоординованого документа, що стосується збереження й розвитку трудового потенціалу країни. Звертаючись до працівників преси промовець, зокрема, попросив уникати в публікаціях слова «заробітчанин», яке має негативний відтінок і аж ніяк не стимулює бажання трудових мігрантів повертатися згодом на батьківщину.

 

 

 

Експертне середовище вважає, що Україні бракує системного підходу в реформуванні, залишаються високими рівні безробіття й тіньової економіки, є певні неузгодженості в імплементації положень законодавства ЄС у національне законодавство тощо.

Учасники круглого столу, зокрема Андрій Мигаль, юрист (ГО «Інститут лібералізму»), доктор економічних наук Андрій Гайдуцький та інші експерти й присутні журналісти обмінялися думками щодо основних причин трудової міграції, загрози трансформації міграції економічної (з метою заробітку) в еміграцію (виїзд на постійне місце проживання), наслідки трудової міграції для економіки України, а також про хвилю освітньої міграції як стратегічну загрозу.

 

Увагу аудиторії привернули й питання політики «заохочення» – як інші країни стимулюють трудову міграцію в Україні (програми лояльності, безплатні освіта й перекваліфікація, пільгові умови життя й працевлаштування тощо). Організатори провели з цих питань телеміст, у якому взяв участь Петро Олар, керівник інформаційного центру Київського прес-клубу в Литві.

 

 

Президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник розповів про способи розв’язання проблеми трудової міграції, учасники обговорення вели мову, зокрема, про те, що державні інституції, роботодавці, профспілки, неурядові організації мають посилювати співпрацю заради порятунку й розвитку національної економіки.

У розмові за круглим столом взяли участь: Ольга Тарасенко, заступник голови Всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців санаторно-курортних та оздоровчих закладів; Наталія Семиволос, виконавчий директор приватної установи «Українська мережа освіти дорослих та розвитку інновацій», Ірина Прибуткова, провідний науковий співробітник, доктор економічних наук, професор Інституту соціології НАН України; Катерина Назимко, фінансовий експерт, президент Асоціації захисту банків, співзасновник суспільної платформи ГО «Re:Старт»; Тетяна Пашкіна, експерт ринку праці; Ірина Локтєва, науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАНУ. Модератор заходу – Людмила Мех, президент ВБФ «Журналістська ініціатива».

 

 

 

Фото Сергія Шевченка