З префектури Наґасакі, що на півдні острова Кюсю Японського архіпелагу, ранковий потяг мережі швидкісних залізничних ліній «Сінкансен» летить до Токіо як метеор. Та хоч-не-хоч мусиш майже півдня провести у вагоні, хай і в комфортабельному кріслі. Щоб легшою і цікавішою була подорож, наш японський друг Ковака Джунічі запропонував зробити зупинку на кілька годин у портовому місті Окаяма на острові Хонсю.

 

По-перше, там є чудовий об’єкт культури парк Ґоракуен (пишуть також Кораку-ен) – один з найкрасивіших і один з трьох великих парків Японії. По-друге, можна оглянути зблизька стародавній замок Окаяма. А по-третє, місто відоме як місце народження байок про «персикового хлопчика» Момотаро (це пригадується з прочитаної статті у Вікіпедії). Але ж тут Ковака-сан, лукаво усміхнувшись, підкидає «головний козир»: «Окаяма – це моє рідне місто!»

 

  Для чотирьох журналістів з України й перекладача, яких пан  Ковака, керівник Асоціації «Фонд за безпеку продуктів харчування та життя» запросив відвідати Японію (двоє мали виступити з лекціями на тему чорнобильської катастрофи), програма заходів, візитів, поїздок була добре продумана й блискуче виконана. До слова, читали лекції в Хіросімі й Нагасакі президент ВБФ «Журналістська ініціатива» Людмила Мех і перший заступник голови наглядової ради цього ж фонду Сергій Шевченко. Промовляли перед громадськістю голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко й директор регіональної ТРК «Альта», координатор (на громадських засадах) Японського проекту в Україні Олег Ярмоленко. Та були під час подорожі й сюрпризи – навіть для самого організатора. Але про все – за порядком.

 

      Старовинний парк Ґоракуен вразив красою ландшафтів з екзотичною рослинністю, вишуканими архітектурними спорудами в національних традиціях, озерцями з прозорою водою і великими кольоровими рибами, які тішать відвідувачів, підпливаючи під берег – просто до ваших ніг. Уже нікого не дивують чистота й доглянутість території (в Японії – це норма всюди), а от весняні квіти на фруктових деревах (у першій декаді січня!) – приємна несподіванка для гостей з Європи. До речі, наприкінці Другої світової війни цей парк-сад майже знищили бомбардування 1945 року, проте згодом історичну пам’ятку, а також і замок, що стоїть навпроти неї, відновили за старовинними кресленнями й малюнками.

 

    Замок Окаяма – не перший з тих, які журналістам пощастило оглянути, приміром, коли провели два вихідних дні в Кіото – давній столиці Японії – місті-побратимові Києва. Але особливість споруди в Окаямі – замок чорного кольору, який не є характерним для тутешніх будівель (замок Воронів – так його називали). Загалом у Японії є декілька замків, що мають таку неофіційну назву, скажімо, замки Мацумото й Кумамото. Звісна річ, Ковака-сан (на другій світлині) не відмовив собі в задоволенні (а гостям – у цікавості) пройти до подвір’я школи, в якій навчався, а також до невеличкого будинку в місті, де колись жив. На подвір’ї школи, відгорнувши руками опале листя біля підніжжя невеличкої кам’яної скульптурки, наш супутник показав вирізьблені ієрогліфи: «Це я писав!» Тут же – ностальгійний настрій, приємні спогади…

 

      А в районі Кіта-ку просто поряд з рідним будиночком, що на тлі висоток здається нереально маленьким, наш японський друг завів журналістів до міні-ресторанчику французької випічки (адреса на візитній картці 1-2-15 Uchisange; назва – Souris, la Seine). Тут відвідувачі можуть поласувати солодощами – дуже смачними тістечками, цукерками та напоями. Одне слово, вирішив друг пригостити всю компанію ексклюзивними смаколиками і тут… несподівано для нього самого Ковака-сан упізнав у симпатичній господині ресторанчика свою давню знайому з дитинства! На радощах привітна господиня ресторанчику Міцуйо Ясухара (на третій світлині) презентувала іноземним гостям для безплатної дегустації чимало своїх найкращих кулінарних виробів. А вони справді виявилися надзвичайно оригінальними.

 

      Господиня навіть вирішила особисто провести гостей і кілька хвилин пройшла з ними вуличками міста. З веселим і радісним настроєм, який передався всім учасникам цієї короткої, але пам’ятної прогулянки Окаямою, журналістський десант бадьоро повернувся на залізничний вокзал і незабаром вирушив такою самою, як і вранці, швидкісною стрілою до вечірнього Токіо.

 

У столиці після ночівлі в першокласному готелі, навколо якого – будівлі урядового кварталу (до речі, курцям у цьому кварталі з їхньою шкідливою звичкою незатишно: порушникові – чималий штраф), поряд у зеленій зоні – резиденція імператора, в цій частині міста нас чекала ранкова прогулянка. Вона також додала емоцій і вражень, після чого – рушаємо до містечка Сайтама в агломерації Великого Токіо, де міститься офіс асоціації, в якій на чільному місці – державні прапори Японії і України.

 

      А там уже будуть інші цікаві пригоди й незабутні зустрічі. Про них нагадують тепер численні світлини, за якими – море (та ні – океан!) приємних спогадів – і про японців і про їхню незвичайну Країну вранішнього сонця. Справді, зовні Японія зовсім не схожа на Україну (особливо міськими пейзажами), але наші народи дуже схожі в тому, яких бід вони зазнали через «мирний атом» – через Чорнобиль і Фукусіму – і схожі також гостинністю та щирістю в людських стосунках.

 

ВБФ «Журналістська ініціатива» висловлює вдячність керівництву Асоціації «Фонд за безпеку продуктів харчування та життя» за надану можливість ознайомитися з визначними культурними пам’ятками Японії.

 

Фото Сергія Шевченка