«Сторицю» Лідії Рижкової – на конкурс «Українська мова – мова єднання»

Побачило світ літературно-художнє видання, в якому журналістка й поетеса Лідія Рижкова вмістила низку цікавих, афористичних, насичених філософськими роздумами творів. Тонко відчуваючи рідну українську мову, авторка досліджує і сучасні її реалії – а це з великим інтересом сприймають читачі, які професійно працюють зі словом, розуміють і цінують його красу.

 

Приміром, у творі «Почитайте людину» подано публіцистичне тлумачення слова «почитати». «Ні – брехні» – це про частку «ні». «Скора вода» – поетична розвідка справжнього прізвища Григорія Савовича Сковороди. «Поезія Володимира Затуливітра» – про об’єднавчу силу слова, мови, яка є «рушником однієї долі». «Лукашомавка» – диптих, утворений авторкою з нового слова. «Мій Бог надії не втрача» – про відродження мови в Україні. І розділ з промовистою назвою «Корінь слова» – також частково на тему пошани до материнської та всіх інших мов як джерел духовності й культури, досконалості людських стосунків.

 

Переднє слово до «Сториці» написав поет Михайло Шевченко, який щиро захоплюється непересічним мистецьким талантом відомої журналістки й каже, що вона «зробила одну помилку в житті: усю себе віддала газеті... Якби Лідія все життя своє посвятила поезії, то сьогодні... була б однією з найяскравіших постатей в українській літературі». 

 

«Лідія Рижкова по-новому відкриває значення призабутих і маловживаних нині слів, – зазначила, прочитавши збірку «Сториця», президент Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива» Людмила Мех. – З відомих і пересічних прізвищ, яких чимало назбиралося в записниках нашої колеги протягом півсторіччя її роботи в ЗМІ, Лідія Рижкова навіть створила фрагменти поеми-жарту «Ярмарок українських прізвищ». Наш фонд підготував подання й рекомендує журі Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання» розглянути цю публіцистично-поетичну збірку як гідний конкурсний твір».

 

У Національній спілці журналістів України Лідію Рижкову знають як багаторічну очільницю Сумської організації НСЖУ (1991—2007). Народилася на Харківщині. Закінчила Лебединське державне педагогічне училище ім. А. С. Макаренка (1969) і Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка (філологічний факультет заочно, 1969—1974). Зі студентських років друкувалася в районній і обласній пресі, захоплювалася поезію. Згодом працювала в районній газеті, далі – редактором обласної студії телебачення в Сумах. Була кореспонденткою і заввідділу обласної газети, відтак – відповідальний секретар, голова обласної організації творчої спілки журналістів. У її біографії є також вісім років роботи в Сумській облдержадміністрації (завсектору інформаційно-аналітичної роботи), згодом – власкор Укрінформу на Сумщині. До Києва переїхала 2007-го, була спецкором газети «Урядовий кур’єр». Нині очолює громадський прес-центр ГО «Сумське земляцтво в місті Києві». Авторка збірок поезії «Неопалимий дзвін» (2011) і «Сториця» (2019). Заслужений журналіст України.

 

Фото Сергія Шевченка