З метою об’єднання зусиль українських і японських фахівців у боротьбі з наслідками радіаційних аварій активісти громадської організації «Союз Чорнобиль» на своєму конгресі вирішили перейменувати її на «Союз Чорнобиль – Фукусіма».

 

Про Чорнобиль людство згадує тепер, як правило, в чергову річницю аварії. І не завжди пам’ятає, що її страшні наслідки й далі роблять свою чорну справу щодня. Від них потерпає вже, мабуть, третє покоління – онуки тих, хто ще 1986 року першими прийняли удар ядерної стихії. Багато дітей, особливо тих, що живуть на радіаційно забруднених територіях, скаржаться на головні болі, на болі в суглобах, інші болячки. Медики б’ють на сполох: навіть серед дітей зростає кількість онкологічних захворювань.

 

Таке саме лихо спіткало кілька років тому і японців. Не встигли оговтатися після атомних бомбардувань 1945-го, що стерли з лиця землі Хіросіму і Нагасакі, як у березні 2011-го внаслідок землетрусу, цунамі та недосконалості конструкції реакторів стався витік радіації на АЕС «Фукусіма-1». Майже 300 тисяч японців змушені були залишити свої домівки. Що чекає цих людей після того, як вони дістали дози радіаційного опромінення?

 

    Відповідь на це запитання вісім років тому почав шукати керівник японської асоціації «Фонд за безпеку продуктів харчування і життя», редактор однойменного журналу Джунічі Ковака. Природно, що кращого полігону для досліджень, ніж Північ України, не знайдеш. Причому науковий інтерес пан Ковака поєднав з конкретною допомогою людям, насамперед дітям низки сіл Овруцького, Народицького районів Житомирщини та Переяслав-Хмельницького району Київщини, де живе частина евакуйованих з чорнобильської зони. Спільно з однодумцями японський гість проводить аналіз продуктів харчування, організовує медичне обстеження постраждалих. Наприклад, хвору дівчину з села Бігунь Овруцького району відправили на відпочинок і лікування на Південь України.

 

– Минув місяць проживання юної пацієнтки в екологічно чистій місцевості, де вона харчувалася радіаційно чистою їжею, – розповідає пан Ковака. – Однак обстеження не виявило помітних позитивних зрушень у стані підопічної. Вони почалися аж після 45-ї доби. А через 70 діб дівчину було не впізнати: вона розквітла, стала енергійною, веселою. І вже медичне обстеження підтвердило, що стан її здоров’я істотно поліпшився.

 

Фахівці виявили, що одним із найзабрудненіших радіонуклідами продуктів є коров’яче молоко. На луках, де випасають худобу, росте багато грибів. Вони, як відомо, активно вбирають у себе радіонукліди. Відомий фахівець-радіобіолог професор Микола Лазарєв порадив місцевим господарствам підживлювати пасовища калійними мінеральними добривами. Трава стала густішою, щільнішою, корови не споживають грибів, отож і молоко стало чистішим. Треба, щоб і люди не вживали в їжу лісових грибів!

До цієї роботи долучилися й місцеві педагоги, які допомагають японським друзям організувати обстеження вихованців, розробили методичні поради населенню. А втім…

 

  – Так, вносити калійні міндобрива на пасовища – дуже корисно, каже директор Піщанської школи Овруцького району Микола Слепенчук. – Але ж де їх узяти, якщо одна тонна коштує шість тисяч гривень?!

 

Японські друзі допомагають. Та чи можна весь час сподіватися лише на доброго дядька? Рідна держава має допомагати. Вона ж останніми роками лише скорочує пільги тим, хто постраждав від Чорнобиля. Хоча в 63% проб молока на Рівненщині рівень радіації вищий у декілька разів, а в грибах у деяких районах Житомирщини – в 50 разів! Смертність у забруднених районах Полісся перевищує середньонаціональний рівень у півтора-два рази. Причому, помирають люди працездатного віку, які під час Чорнобильської аварії були дітьми. Серед тих, кому за 70, смертність нижча. Це свідчить про те, що для дітей внутрішнє опромінення значно небезпечніше, ніж для дорослих. Воно вражає насамперед тканини кровотворної системи і щитовидної залози.

 

      – Навіть медична статистика в Україні в дуже поганому стані, – каже перший заступник генерального директора Національного наукового центру радіаційної медицини НАМН України, доктор медичних наук, професор Віктор Сушко. – Торік Міністерство охорони здоров’я знищило документацію про смертність. Тепер важко скласти правильну картину її причин. Та й експертиза померлих проводиться вкрай неякісно. Наприклад, коли помер колишній заступник головного інженера Чорнобильської АЕС Анатолій Дятлов, експерти написали, що помер через інфаркт. А про те, що в нього була гостра променева хвороба – мовчок! Що вже казати про звичайних ліквідаторів чи потерпілих! Отак наша влада намагається применшувати масштаби чорнобильського лиха. У 2016 році закрито програму допомоги онкохворим...

 

    Гостра, сповнена болю розмова відбулася на конгресі, симпозіумі та наступного дня – на зустрічі ініціаторів Японського проекту з представниками асоціації освітян. У роботі конгресу, крім згаданого японського гостя, взяли участь колеги з Білорусі, Литви, Росії, Киргизстану, а обидва заходи 17–18 травня в столиці висвітлювали ЗМІ, зокрема й регіональні з Житомирщини, Київщини, Полтавщини, Львівщини та деяких інших областей України (інформаційні партнери Японського проету – Всеукраїнський благодійний фонд «Журналістська ініціатива» й Національна спілка журналістів України).

 

Крім звернення-заклику до всіх держав і народів світу посилити увагу до екологічної безпеки, на знак глибокої вдячності японським ентузіастам і доброчинцям делегати конгресу вирішили перейменувати міжнародну організацію на «Союз Чорнобиль – Фукусіма». Тепер вони боротимуться разом.

 

Володимир Шуневич, для газети "Эхо" ("Відлуння")

 

Київ – Житомир

 

Фото Сергія Шевченка