Заборонені пестициди: погляд з України

Портал unearthed.greenpeace.org опублікував журналістське розслідування про пестициди, заборонені для ввезення в Європейський Союз. А велика аграрна держава Україна, як випливає зі згаданої статті, є четвертим у світі найбільшим імпортером небезпечної агрохімії. Зацікавила публікація й редакцію щомісячника Японського фонду майбутніх поколінь (керівник Джунічі Ковака) – партнера Всеукраїнського фонду «Журналістська ініціатива». Японія – третя у світі країна серед найбільших імпортерів тих самих пестицидів, пишуть захисники природи. Та чи все так однозначно в питаннях, які порушує екологічна журналістика?

 

За даними Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України наша держава забезпечує продовольчими товарами 150 мільйонів людей в усьому світі. Цю цифру озвучив днями заступник міністра Тарас Висоцький, який зазначив, що наведені дані підтверджені також джерелами міжнародних розрахунків. Навіть більше, наголосив чиновник, Україна реально може годувати вдвічі більше людей на планеті й допомогти у розв'язанні проблеми голоду у світі.

 

Зрозуміло, що для цього нашій країні потрібно інтегрувати світові технології в агровиробництво й залучати інвестиції. Власне, агробізнес уже активно впроваджує відповідні інновації. Саме сучасні технології дають змогу Україні посідати провідне місце серед експортерів продовольства. За даними міжнародних експертів, наша держава торік увійшла в першу трійку експортерів сільгосппродукції до Європейського Союзу.

 

Не секрет, що майже для кожної агрокультури розроблені сучасні технології вирощування, які немислимі без використання засобів захисту рослин (ЗЗР), а надто в умовах ризикованого землеробства, яке ведеться на більшій частині території України. Оскільки без ЗЗР неможливо вирощувати сталі врожаї, на наших землях ці засоби використовують лише відповідно до технологій і під контролем міністерств і державних служб.

 

У різних країнах, як відомо, існує різне законодавство щодо захисту рослин і різні вимоги щодо застосування пестицидів. Конкретно в ЄС ці вимоги мало не найсуворіші. Крім того, в Євросоюзі прислухаються до голосу й думок громадськості – організацій, що позиціонують себе як зелені й активно борються за екологію. Тому на чималий список хімічних речовин у ЄС справді є табу. Та це не означає, що заборонені там речовини не використовують інші країни (навіть не «третього світу», а й США, Канада, Австралія), бо стовідсотковий негативний вплив «хімії» на здоров’я людей не доведено. Зокрема, це стосується й атразину, що є другим за популярністю гербіцидом у США. Хоча певні обмеження щодо нього в країні все-таки вводитимуться.

 

В Україні ситуація із ЗЗР контрольована. Скажімо, паракват у нас взагалі не використовують. Його немає в національному реєстрі, тому продукти на основі параквату до України не ввозять. Це стосується й такого препарату, як 1,3-дихлорпропен.

 

А от карбендазим і ацетохлор – справді поширені продукти в Україні. Препаратів на їхній основі в Національному реєстрі пестицидів і агрохімікатів дуже багато, причому чимало їх постачає КНР і вони – генеричного походження. Водночас і в Україні тривають нині дискусії щодо заборони ацетохлору.

 

Повертаючись до атразину, варто зазначити, що він є складником дуже популярного гербіциду для кукурудзи Примекстра Голд виробництва компанії «Syngenta». Але інших продуктів на його основі в Україні немає, тож агровиробники їх не застосовують. А тому немає підстав казати, що обсяги імпорту атразину в Україні великі.

 

Останніми роками національне законодавство щодо захисту рослин поступово узгоджується з вимогами ЄС, переглядаються нормативи застосування хімічних речовин у сільському господарстві, певні речовини (пестициди) виводяться з обігу. Тому, на думку експертів ринку ЗЗР, не зовсім правильно вважати, що в нашій державі сприятливі умови для ввезення заборонених пестицидів.

 

Ще з радянських часів вимоги до застосування пестицидів в Україні доволі суворі, особливо щодо вмісту залишкових кількостей пестицидів у продуктах харчування. Саме тому велика кількість хімічних продуктів, що використовуються у світі, тут навіть не реєструвалася. Регламенти застосування пестицидів (норми застосування, кількість хімічних обробок) в Україні теж не назвеш ліберальними (і це, мабуть, головне), отож і вміст залишкових кількостей пестицидів у сільгосппродукції мінімальний. Ось чому українська продукція має чималий попит на світових ринках.

 

Варто наголосити, що пестициди імпортують переважно недержавні, комерційні структури, тому немає мови про те, що кошти, надані країнами-донорами, Україна може витрачати на імпорт заборонених пестицидів. Втім, точну інформацію про стан справ у цій галузі можуть надати Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.

 

Порушуючи тему використання засобів захисту рослин, аналітики ринку ЗЗР звертають увагу на те, що для України більш актуальними є питання утилізації непридатних пестицидів і використання підробок (контрафактних пестицидів), ніж імпорт заборонених у ЄС хімічних продуктів.

 

Загалом же тема пестицидів актуальна й вивчати її потрібно всебічно, враховуючи всі аспекти виробничих процесів – від створення заводів і використання ЗЗР у агровиробництві до захисту довкілля. Бо людство має розумно господарювати на землі, дбаючи і про власні потреби, і про збереження для прийдешніх поколінь нашої планети.

 

Наталія Черешинська, заслужений журналіст України,

член правління ВБФ «Журналістська ініціатива»