(Продовження. Початок дивіться, будь ласка, тут)

 

Делегація українських журналістів побувала в японських містах Хіросіма й Наґасакі. Автор публікує цю ілюстровану розповідь у межах оголошеної фондом «Журналістська ініціатива» інформаційної кампанії «Здоров’я майбутніх поколінь» (багато світлин з поїздки 2019 року раніше не публікувалися).

      Відвідавши мерію, гості з Києва взяли інтерв’ю в Кадзумі Матсуї – мера Хіросіми (цю зустріч організовано за сприяння Посольства України в Японії). Пан Матсуї під час спілкування зауважив, що атомна бомба є певним інструментом залякування людей, вона забирає життя й усе руйнує на свєму шляху. Атомна енергетика, навпаки, сприяє цивілізованому забезпеченню населення ресурсом, без якого у сучасному світі важко обійтися. Втім, і вона не завжди безпечна: аварії на АЕС призводять до трагедій. Та все-таки треба думати, як позбутися атомної зброї і розвивати енергетику без шкоди для людей і довкілля.

 

       За день до зустрічі в мерії представники творчої спілки й доброчинного фонду «Журналістська ініціатива» відвідала також місце, відоме світові як руїни «Дому сприяння промисловості». Над цим будинком 6 серпня 1945 року на висоті 600 метрів вибухнула перша атомна бомба «Малюк» – її скинув на місто бомбардувальник збройних сил США B-29 під назвою Enola Gay. Дотепер руїни дому стоять як пам'ять про велику трагедію японського міста, що втратило того дня й упродовж наступних кількох тижнів понад 140 тисяч жителів – лише загиблими...

 

Під мідним куполом колись величної архітектурної споруди була в часи війни виставка сприяння розвитку промисловості префектури Хіросіма. Той купол розплавився після вибуху бомби, а всі люди, що перебували всередині будівлі, загинули. Меморіальний дім від 1996 року перебуває під охороною ЮНЕСКО й збережений як важливе свідчення трагедії Хіросіми, що має бути передане майбутнім поколінням.

 

        У «Парку Миру» є пам’ятник дівчинці, яка внаслідок вибуху атомної бомби згодом захворіла на лейкемію і, щоб вижити, складала паперових журавликів (оригамі). Проте життя дитини, на жаль, обірвалося... Відтоді вже багато десятиліть поспіль діти й дорослі приносять у парк – до пам’ятника свої оригамі як символи любові до життя й прагнення до миру. Так само символічними є тут вічний вогонь і живі квіти. Щоденний догляд за місцями пам’яті забезпечують працівники комунальних служб.

 

        До залів Музею атомного бомбардування Хіросіми запросив журналістів японський громадський діяч з міста Сайтама Джунічі Ковака – керівник організації, з якою в Японському проєкті від 2018 року співпрацюють, надаючи інформаційну підтримку, журналістські об’єднання України (ВБФ «Журналістська ініціатива» й національна творча спілка).

 

Сам же проєкт розпочато 2012 року – невдовзі після того, як навесні 2011-го Японія зазнала великої техногенної аварії на АЕС «Фукусіма-1». Про це читайте, будь ласка, в попередніх наших публікаціях.

 

      Асоціація «Фонд безпеки продуктів харчування та життя» (або Японський фонд майбутніх поколінь, який очолює пан Ковака) спільно з партнером – організацією «Грін кооп» – провела в Хіросімі інформаційний захід. З лекціями про Чорнобильську трагедію виступили перед громадськістю автор цієї публікації, він же секретар НСЖУ, і Людмила Мех – засновниця та президент ВБФ «Журналістська ініціатива».

 

Перед присутніми в залі виступили також члени делегації – координатор Японського проєкту в Україні, директор регіональної ТРК «Альта» Олег Ярмоленко й голова НСЖУ Сергій Томіленко. Вони відповіли на запитання японської аудиторії і преси. 

 

      Того дня українські журналісти зустрілися з японськими колегами – спочатку в мерії Хіросіми, а потім побували в редакції регіональної газети з тиражем 600 тисяч примірників. Про особливості роботи місцевої преси розповів гостям виконавчий директор Hiroshima Peace Media Center Макото Івасакі.

 

Насиченою була й культурна програма перебування делегації в Хіросімі – це відвідання й огляд храмів, пам’яток природи, похід у гори, зокрема на острові Іцукусіма.

 

Сергій Шевченко

 

(Далі буде)

 

Фото автора і Джунічі Коваки