Міста, що постали з руїн. Наґасакі

(Продовження. Початок дивіться, будь ласка, тут)

 

Делегація українських журналістів побувала в японських містах Хіросіма й Наґасакі. Автор публікує цю ілюстровану розповідь у межах оголошеної фондом «Журналістська ініціатива» інформаційної кампанії «Здоров’я майбутніх поколінь».

 

        Низка зустрічей чекала на гостей з України в регіоні Кюсю, зокрема в місті Наґасакі. Туди учасники поїздки прибули швидкісним потягом. На залізничному вокзалі одного з найпівденніших міст Японії панувала святкова атмосфера: під барабанний бій і бравурну музику духового оркестру місцева поліція проводила тут презентаційний захід. Охочі могли фотографуватися на поліцейських мотоциклах, у кабіні службового автомобіля та просто з привітними молодими людьми в одностроях стражів порядку. Це особливо подобалося дітлахам – школярикам з портфелями-наплічниками. Малеча юрмилася коло великих іграшкових ляльок-полісменів, стрибала-танцювала разом із ними. Перехожі-дорослі, пританцьовуючи й усміхаючись, записували веселі сценки на свої гаджети. Безпека дітей, дотримання правил дорожнього руху – важливий зміст таких заходів.

 

        «Усмішки й привітність – це загальні характеристики японців», – згодом скаже один з нас у Країні вранішнього сонця.

 

Того дня в конференц-залі Музею історії та культури Наґасакі журналісти поспілкувалися з громадськістю – на запрошення кооперативу «Грінкооп» (Greencoop). Його представники Шіґемото Гіротоші, Сатоу Еміко та інші подбали про організацію лекцій гостей на тему подолання в Україні наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС.

 

      Це важливо для японців у світлі відомої трагедії в префектурі Фукусіма, де 2011 року сталася найбільша в історії країни аварія з витоком у довкілля радіоактивних речовин (на третій світлині, 2011 р. фото tepco.co.jp). Нагадаємо, біду спровокувала природна стихія – потужний підводний землетрус поблизу узбережжя Тихого океану, де півстоліття тому збудували АЕС, а далі накотилося руйнівне цунамі...

 

Перед широкою аудиторією в залі музею виступили основні доповідачі – представники ВБФ «Журналістська ініціатива» й НСЖУ Людмила Мех і автор цих рядків. Також Сергій Томіленко й Олег Ярмоленко поділилися враженнями від перебування в Країні вранішнього сонця, зокрема й в адміністративному центрі префектури Наґасакі. Українські гості й керівник Японського фонду майбутніх поколінь Джунічі Ковака відповіли на запитання присутніх.

 

        Найголовніші справи чекали на журналістів наступного дня в мерії Наґасакі, де за сприяння Посольства України в Японії гостям дав інтерв’ю мер Томігіса Тауе. Під час спілкування він зауважив, зокрема, що після атомного бомбардування міста 1945 року тут приділяють велику увагу здоров’ю жителів. Друге й третє покоління (діти, внуки хібакуся), як і багато хто в Наґасакі, проходять медичні огляди. На рівні адміністрації міста вирішено: діти мають харчувалися чистими продуктами, їм забезпечують належне медичне обслуговування.

 

        У Наґасакі, що лежить в оточенні мальовничих гір довкола довгої затоки Східно-Китайського моря, історичне середмістя займає прибережну зону, а низка житлових районів – на схилах гір (за це Наґасакі й називають «терасовим містом»). Кілька відомих об’єктів і пам’яток тут мали змогу оглянути й українські гості. Це, приміром, Музей атомного бомбардування Наґасакі, який розповідає про трагічні події 9 серпня 1945-го.

 

      Експозиція налічує понад 900 світлин, фільмів, речей хібакуся й закликає світ до ядерного роззброєння. До речі, в цьому оригінально оформленому музеї серед багатьох історичних фотографій ми побачили й світлину на якій зображені обидва наші недавні співрозмовники – мери міст Хіросіма й Наґасакі.

 

        За межами музею журналісти відвідали меморіальне місце, що являє собою невеличкий парк. У ньому височіють монумент (так позначено епіцентр вибуху атомної бомби в Наґасакі) і напівзруйнована колона собору Уракамі. Колону перенесено до меморіалу з решток зруйнованого собору, що стояв за півкілометра від епіцентру вибуху. Тепер вона – символ християнської молитви за мир.

 

      Весь Парк миру Наґасакі – це меморіальний комплекс, присвячений жертвам бомбардування (символом парку є велична скульптура молитви за мир – її створив митець Кітамура Сейбо).

 

Нерідко Наґасакі називають і «маленьким Римом» Японії – певно, через тутешню найбільшу християнську общину країни. Кількість церков, як пише Вікіпедія, перевищує кількість синтоїстських святилищ і буддистських монастирів разом узятих. А жителі цього мальовничого міста – одного з найпопулярніших туристичних центрів Японії – відомі ще й активною участю в антиядерних акціях і рухах за роззброєння.

 

      У прикінцевій частині програми перебування в «маленькому Римі» делегація відвідала також виставкові зали Музею історії та культури Наґасакі.

 

Цікавими й насиченими враженнями були контакти з колегами-журналістами, представниками провідних медіа Японії. Телесюжети про перебування делегації в Наґасакі вийшли в ефір провідної японської телекомпанії NHK і в місцевих вечірніх новинах.

 

      Вражень залишилося дуже й дуже багато – і від споглядання визначних пам’яток історії та культури Японії, і від спілкування з колегами, кореспондентами й редакторами провідних ЗМІ, і від зустрічей з громадськими активістами.

 

Дальший маршрут журналістської групи з України проліг через Окаяму на столицю Токіо.

 

Мета двотижневої поїздки за кордон представників журналістських організацій, як неважко здогадатися, була творча. Тож після повернення на батьківщину підготовлено відеофільми (один з них – «Японський проєкт. Японія. Місцями ядерних катастроф»). Опубліковано низку статей, що розповідають про сучасну, високорозвинену країну, яка багато допомогла Україні в гуманітарній сфері, у подоланні наслідків техногенної атомної катастрофи й допомагає нині в розв’язанні проблем, спричинених збройною агресією Кремля.

 

Сергій Шевченко

 

Фото автора і Джунічі Коваки

 

07.03.2021