«Нам дуже важливо починати формувати інформаційне домінування», – Ольга Куліш

Поки ми ведемо розмови про демократичні цінності, населення окупованих територій і прикордоння України завдяки стовідсотковий доступності російської пропаганди віддаляється від цих цінностей з космічною швидкістю. Тому нам дуже важливо починати формувати інформаційне домінування і перш за все – саме в окупованих агресором і прикордонних районах (думки Ольги Куліш як експерта в галузі інформаційної діяльності й представниці активу ВБФ «Журналістська ініціатива» сайт фонду вміщує з джерела НСЖУ. – Ред.).

 

Йдеться вже не просто про біле мовлення в системі мирної держави. Йдеться про стратегічні комунікації в особливих умовах відкритого збройного конфлікту. На цьому наголошує заступник директора директорату – керівник експертної групи з питань інформаційних стратегій Директорату інформаційної політики у сфері оборони та стратегічних комунікацій Міністерства оборони України, секретар НСЖУ Ольга Куліш.

 

Свою оцінку актуальним пріоритетам інформаційної політики Ольга Куліш висловила під час слухань «Забезпечення стабільного українського мовлення на тимчасово окуповані та прикордонні території України», які пройшли за ініціативи Комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики 2 квітня. Участь у слуханнях взяли також і активісти НСЖУ – кримський журналіст Микола Семена, голова НСЖУ Сергій Томіленко, перша секретар Ліна Кущ, донецький журналіст Владислав Леошко та інші.

 

У своєму виступі Ольга Куліш зазначила:

 

Доречно згадати про Дорожню карту партнерства у сфері стратегічних комунікацій. Цей документ, під яким стоять підписи Олександра Турчинова і Йєнса Столтенберга, укладений 2015 року між Радою національної безпеки і оборони України та міжнародним секретаріатом НАТО. У ньому йдеться про напрями роботи в стратегічних комунікаціях, зокрема про підвищення ефективності державних ЗМІ й про їх включення до ширшої структури урядової комунікації, про допомогу в підвищенні їхнього потенціалу.

 

А що ж маємо насправді? Нині чуємо: «Ми обрали інший шлях. Державних телеканалів більше не буде!» Тим самим держава сама собі заліплює рота і вже майже його заліпила. Держава ніби зобов’язується й надалі мовчати в умовах, коли сусіди дуже активно використовують усі можливості інформаційного психологічного впливу на наше населення.

 

***

 

У 2018 році, коли східні регіони вже давно були охоплені війною, українські військовики ціною власних життів стримували агресора, внаслідок дії закону про роздержавлення ЗМІ припинено діяльність друкованих видань Міноборони України – закрили газету «Народна армія» і журнал «Військо України». Нинішнього року Міністерство оборони України планує заручитися підтримкою Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, і всієї Верховної Ради та відновити друковані видання.

 

Усі ми бачимо й чуємо нині, що часто мобільний зв’язок та інтернет на багатьох територіях непостійний, велика частка населення не має можливості отримувати інформацію через електронні ЗМІ. Тому хоч би як хто вважав друковані ЗМІ вчорашнім днем, але в режимі, в якому живе наша держава, друковані медіа – як бойовий листок. Вони мусять іти до людей і найперше до тих, хто не може отримувати інформацію з інших джерел.

 

Військове радіо має хвилі у FM-діапазоні, але звертаємося й за тим, що військове радіо має бути і в середньому хвильовому діапазоні. Це потрібно для військово-патріотичного виховання не тільки особового складу Збройних Сил України, а й усіх українців.

 

***

 

Важливе питання – державна підтримка друкованих медіа. Вона дуже потрібна локальним і регіональним виданням, а особливо тим, що виходять на прикордонних територіях. Але, враховуючи минулий досвід, варто завважити, що дуже небезпечно давати державну підтримку просто на утримання ЗМІ (бачимо це на прикладі Національної суспільної телерадіокомпанії).

 

Потрібно розміщувати державне замовлення на виготовлення контенту. А коли місцева телерадіокомпанія матиме на рахунку кошти за виготовлення телерадіоконтенту, то вона вже зможе розпорядитися ними на свій розсуд (наприклад, частка грошей піде на оплату оренди, частка – на зарплату тощо). Отже, пропоную через держзамовлення, через гранти, через систему Прозоро фінансувати виготовлення контенту конкретної тематики.

 

Джерело: НСЖУ