"Освіта": "…І тисячі кілометрів не завадять робити добро"

Як щирі й добрі друзі вітали квітневого ранку одне одного солідні за віком керівники Фонду майбутніх поколінь із Сайтами (агломерація Токіо) і семеро учнів опорного Овруцького закладу загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів № 1 на Житомирщині. Разом зі своїм директором Анатолієм Олексійовичем Невмержицьким школярі наживо обмінювались інформацією про оздоровчі заходи, що здійснюються в Овручі в межах громадської ініціативи, відомої в Україні як «Японський проєкт». А розпочав його дев’ять років тому Джунічі Ковака – засновник фонду й редактор журналу, що пише про безпеку харчових продуктів та життя.

 

Проєкт розвивається й не згасає попри виклики пандемії коронавірусу та відстань у багато тисяч кілометрів, що розділяє Японію і Україну. Звичайно ж, дітям хотілось розповісти японським доброчинцям про свої здобутки, як бувало це й раніше під час традиційних весняних спілкувань упродовж попередніх років. Карантинні обмеження не заважають їм поглиблювати знання й пізнавати світ. Особливо до душі підліткам гра-подорож «Україна вражає», квест-година «Я люблю Україну», віртуальні мандри «Прекрасний світ природи». А ще рідна школа – переможець на обласному етапі інтелектуального конкурсу, що виявляє найкращих в оволодінні офісними програмами. І переможцями тут стали старшокласниці Марія Христиченко, Юлія Кононович та Анастасія Дзендзелівська, які теж не раз спілкувалися з поважними гостями з Країни вранішнього сонця й дякували їм за увагу, подарунки та сувеніри. І все ж час зустрічі учнів молодших класів був обмежений, тому від їхнього імені Джунічі Коваку й Маруту Харуе привітала гарною англійською мовою учениця 4-го класу Дарина Колесник.

 

«І в Японії, і в України є спільна біда після ядерних аварій на електростанціях, – розповідає голова громадської організації «Асоціація освітян за безпечне майбутнє», директор Піщаницького закладу загальної середньої освіти І–ІІ ступенів Микола Васильович Слепенчук (на Житомирщині він серед засновників цієї асоціації). – А 2021 рік – особливий. По-перше, минуло 10 років після аварії на АЕС «Фукусіма-1» (11 березня). По-друге, 26 квітня минає 35 років катастрофи на ЧАЕС. З огляду на пандемію пан Ковака запропонував саме такий формат спілкування з учнями й керівниками педколективів. А ми його ідею підтримали».

 

До речі, в Овручі відбулося перше цьогорічне спілкування наживо українських дітей з виконавчим директором Японського фонду майбутніх поколінь. У селах Можари й Піщаниця творчо підійшли до відеопрезентацій, були виступи дітей у національному вбранні, привітання англійською мовою. У Піщаниці – красиво оформлені вишитими картинами класні кімнати, особливо оригінальні для молодших учнів (загалом подібних заходів заплановано дванадцять). До 23 квітня він за погодженим графіком виходитиме на зв'язок в Інтернеті з учнями й педагогами навчальних закладів таких населених пунктів Житомирщини, як Бігунь, Народичі, а також на Київщині, де живуть сім’ї переселенців з чорнобильської зони (Ковалин, Єрківці, Стовп’яги, Дівички) та на Полтавщині (Нові Мартиновичі, Овсюки).

 

Основна тема діалогу, як це було за безпосередніх зустрічей, – здоров’я дітей. Після аварії на АЕС «Фукусіма-1» небайдужі японці, маючи історичний гіркий досвід Хіросіми й Нагасакі, замислились, а що буде з їхніми дітьми й онуками після ударів ще й «мирного атому». Відповідь є на іншому боці планети – у районах навколо 30-кілометрової зони відчуження Чорнобильської АЕС, у сім’ях, що залишилися на відносно «чистих» територіях, або були переселені в інші області України.

 

Активісти Японського фонду майбутніх поколінь обрали в цій ситуації шлях народної дипломатії, а точніше – міжнародної. Гості з Азії, приїхавши вдруге до Києва того самого 2012 року, зустрічалися з небайдужими українцями: науковцями, медиками, переселенцями. І вже разом вирушили на проблемні (після ядерної катастрофи) території Українського Полісся, де не рідкість так звані чорнобильські болі – болять суглоби, голова, загострюються хронічні хвороби. Звернулися там до вчителів і лікарів – тих, хто заслужив повагу місцевого населення. І знайшли підтримку.

 

Через обмаль часу на закордонну поїздку, японці запропонували насичену програму. Спільно провели анкетування дітей, цікавилися, чим їх годують, які хвороби найчастіше турбують учнів. Порадили докорінно змінити харчування, додавши до сімейних бюджетів деяких родин свої доброчинні пожертви, а також запропонували привезені з Японії корисні харчові добавки. А ось із учнем Вадимом Тимошенком була проблема: через його хворобу тутешні лікарі не гарантували, що колись він зможе ходити. Один із фахівців, Осугі Кокі – керівник Асоціації з лікування циркуляції крові, обстеживши дитину, дав надію: можна спробувати поставити хлопчика на ноги. Інтенсивно проводив традиційну японську терапію – точковий масаж шиацу. А ще гості допомогли ліками й вітамінами. Придбали дитині з особливими потребами спеціальну парту з функцією регулювання параметрів і вирішили скоротити учню шлях до школи. Неподалік навчального закладу купили будинок і надали кошти на його ремонт. Зараз Вадим – дев’ятикласник, має змогу здобувати освіту інклюзивно й найбільше полюбляє уроки інформатики. І такі діти, які вдячні японцям за лікування, є і в нас на Житомирщині, і на Київщині.

 

«Основний напрям співпраці Асоціації освітян з командою Коваки-сан – це просвітницька робота з населенням, – розповідає Микола Васильович. – Спільно зі столичними вченими й місцевими медиками роз’яснюємо, як впливає на самопочуття школярів харчування чистими продуктами і чому треба категорично відмовитися від «дарів лісу» – грибів, ягід... Переконати в цьому поліщуків непросто. Тож наші іноземні партнери запропонували оригінальне рішення – оголосити «заготівлю» грибів, а потім з виділених японцями коштів компенсувати селянам вартість зібраних «дарів лісу». Наступний етап – під контролем учителів утилізуємо ті гриби. Аргумент доцільності цих незвичних для нашого населення дій незаперечний: змінити підхід до здоров’я свого, а головне – молодого покоління. Для цього ж організовуємо з активом сіл знезараження пасовищ, де випасається худоба».

 

Відомо, що на Поліссі багато хвойних лісів, там ґрунти кислі й бідні на мікроелементи. Калій дуже близький за молекулярною структурою до цезію. Тому, коли рослині бракує калію, вона починає всотувати цезій. А він – радіоактивний, небезпечний для людини. Отож коштом японського фонду активісти придбали тонни рекомендованих міндобрив, які господарі потім вносять на присадибні ділянки. За рекомендацією науковців пояснюємо, чому не можна використовувати як добрива на городах попіл від спаленої місцевої деревини: ліси ж, як губка, увібрали багато радіонуклідів...

 

Ефективність співпраці оцінюють українські вчені й фахівці. Зокрема, консультує японських доброчинців кандидат біологічних наук, доцент кафедри радіобіології та радіології Національного університету біоресурсів і природокористування України Микола Лазарєв. Він не лише проводить радіологічний контроль сільгосппродукції, а й долучається до просвітницьких заходів як авторитетний фахівець. Його поради беруть до уваги й директори навчально-виховних об’єднань «Заклад загальної середньої освіти І–ІІІ ст. – заклад дошкільної освіти» Марина Олексіївна Кравець та Олександра Григорівна Бойко відповідно з Дівичок та Єрківець на Переяславщині. Ці села прийняли чимало переселенців із колишнього Чорнобильського та Поліського районів.

 

«Можу сказати, що за ці роки здоров'я дітей поліпшилося, підвищилася якість харчування», – наголосив у розмові з кореспондентами телеканалу «Центральний» (Полтава) директор Новомартиновицької школи Ігор Іванович Зубенко. У їхньому Пирятинському районі так само немало переселенців. Тож і тутешні педагоги долучилися до Асоціації освітян. На актуальні теми вони проводять тренінги, просвітницькі бесіди з учнями та їхніми батьками. Багато хто з «чорнобильців» має родичів на Поліссі, деякі діти влітку відвідують північні райони Житомирщини й Київщини. А в тому, що учні відпочивають тепер і в оздоровчих таборах, стають здоровішими – є певна заслуга пана Коваки, вважає директор.

 

Уже згаданий на початку статті директор Анатолій Олексійович Невмержицький з Овруча також повідомив про користь запропонованих способів оздоровлення дітей, надіславши керівництву Японського фонду майбутніх поколінь офіційного листа. Сільськогосподарські протирадіаційні заходи сприяли тому, що городина, молоко, м'ясо, які вживає населення, стали чистішими, написав директор закладу освіти. Усе це позитивно позначилося на здоров'ї школярів, а також учасників програми, спрямованої на зменшення забруднення цезієм молока, виробленого в селянських подвір’ях.

 

Додамо, що чинний стандарт на допустимий вміст радіоактивних речовин у харчових продуктах не убезпечує від малих доз внутрішнього опромінення через накопичення в організмі радіонуклідів – на цьому наголошує Джунічі Ковака. Якщо знизити норму до 1 бекереля на кілограм продуктів і забезпечити її дотримання – основних «чорнобильських болів» можна позбутися. З цією пропозицією небайдужа громадськість обох країн має намір звернутися до ООН.

 

...На перший погляд, усе перелічене й пов’язані з цим громадські справи безпосередньо не стосуються професії шкільного вчителя. Але ж як журналістка, буваючи в Києві на семінарах «Дякуємо тобі, Україно» навесні 2018–2019 років, я не раз чула від керівників закладів освіти з Житомирщини, Київщини, Полтавщини, що мотивує їх брати на себе додаткові обов’язки. Це щире прагнення громадян іншої держави допомогти українським дітям.

 

Воістину світ тримається на співпереживанні, небайдужості та людській доброті.

 

Людмила Мех, заслужений журналіст України, спеціально для «Освіти України»

 

Фото Сергія Шевченка і Миколи Завадського