ЗІРКА, НА ІМ’Я – МЕХ ЛЮДМИЛА

 

Вона нам всім примножить сили.

Снаги додасть. Вона – ЛЮДМИЛА.

Як треба – вилає гарненько!

Вона – жона, подруга, ненька...

За що Людмила не береться –

Усе в руках її сміється.

Вона – ЗОРЯ. Ясна, ранкова…

Дай, Боже, океан любові

Цій жінці, що перо тримає,

Гуртує нас, допомагає…

В якої є найбільший хист –

Це – небайдужість. Журналіст,

Яких тепер не вистачає –

Зоря свій ювілей стрічає.

…Є пропозиція одна:

За Люду  пити рік – ДО ДНА!

 

Лідія Рижкова,

заслужений журналіст України, голова Сумської обласної організації СЖУ - НСЖУ (1991-2007)

30. 12.2011 р.

 

 

Справа воістину благородна

 

Є особистості, в яких професія, спосіб життя, громадянська позиція органічно переплетені. Скільки разів зустрічався з Людмилою Мех на культурно-освітніх заходах, щоразу пересвідчувався: і Фонд «Журналістська ініціатива», і сама його очільниця немало роблять для утвердження духу українства та захисту національної гідності. Чого не скажеш, на жаль, про державне чиновництво, яке інколи й пальцем не поворухне, коли згасають чи ледве животіють українські видання.

 

Під цим оглядом дуже важливими є ініційовані Фондом всеукраїнські семінари «Культура мови – культура нації». Усі ми, хто бував на цих поважних зібраннях, розуміємо – вони прекрасна нагода обмінятися думками, відчути пульс життя рідної мови, звіритися, чи вправно володієш Словом. Організовувати такі зустрічі для газетярів, теле- і радіожурналістів, викладачів і студентів нашої Alma Mater, запрошувати на них як корифеїв, так і тих, хто прагне глибше пізнати мовне багатство нації, – справа воістину благородна.

 

Тож, дай Боже Вам, пані Людмило, Вашим споборникам та однодумцям і далі не втрачати мужності воїнів духу, мати сили й наснагу творити добро заради розквіту рідної культури.

 

Борис Олійник,

Герой України, голова Українського Фонду культури

 

 

Навколо Вас об’єднуються журналісти

 

Ось уже й дорога моєму серцю Людочка, Люда, Людмила святкує друге тридцятиріччя. Роки швидко летять, а вона як була, так і залишається гарною, молодою та діяльною.

 

Скільки пам’ятається (а мені свого часу доводилося брати участь у її становленні, переїзді до Києва, кар’єрному зростанні), Людмилі Григорівні притаманні невгамовна рухливість, жадібність до роботи, знань, культури і самого життя. Вона працьовита й сумлінна, повністю віддається справі, якою займається. Цінує в людях доброту, вірність, порядність, терпимість і сама намагається дотримуватися цих рис. Не брехати за жодних обставин, спиратися на реальність, а не на найрайдужніші далі, хоч би якими привабливими вони були. Оця порядність, терпляче, многотрудне відстоювання правди, розум, зробили її центром, навколо якого об’єднуються журналісти таких же поглядів і переконань.

 

Отож добра Вам, Людмило Григорівно, в подальшому довголітньому житті, здоров’я, незгасної працьовитості, здійснення бажань, успішного подолання многотрудної дороги до себе, справжньої, та повторення себе в дітях та онуках!

Будьте щасливі і довговічні!

 

Валентина Меншун, заслужений журналіст України, Посол миру, головний редактор журналу «Трибуна»

 

 

Шанс стати професіоналом

 

Людмилу Григорівну я знаю ще з того часу, коли навчалась у школі. Вона була редактором районної газети «Ленінська зоря» (тепер «Макарівські вісті»). У цій газеті я починала писати свої перші замітки, інтерв’ю, статті. У той час Людмила Григорівна вже працювала у Спілці журналістів України. Але про своїх колег не забувала, як ніколи не забуває і тепер.

 

Завдяки Людмилі Григорівні я дізналася про конкурс юних журналістів «Шанс», який у той час організовувала СЖУ. Мені, як і багатьом молодим журналістам, вона допомагала своїми порадами, після розмов із нею, її рекомендацій у мене з’являлися натхнення, впевненість у своїх силах.

 

У конкурсі «Шанс» я посіла третє місце і завдяки цьому вступила до Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Нині, працюючи на «1+1», я підтримую зв’язки з Людмилою Григорівною, тим більше, що ця активна людина весь час ініціює масу акцій, які я висвітлюю як журналіст. Її життєрадісність, ініціатива завжди слугують мені за приклад у моїй роботі.

 

Я зичу Людмилі Григорівні творчого натхнення, аби вона завжди лишалася такою ж молодою, якою знаємо її я і ті журналісти, котрим вона дала шлях у професійне життя!

 

Оксана Щербина,

журналіст ТСН (телеканал «1+1»)

 

 

В ожидании второго резонансного события

 

По моему твердому убеждению, в ближайшее время Украину ожидают два резонансных события – чемпионат Европы по футболу и юбилей Людмилы Григорьевны Мех. Если по первому событию резонанс может быть неоднозначный, то реакцию журналистской братии относительно Людмилы Григорьевны спрогнозировать достаточно легко.

 

За те без малого два десятка лет, что мы с ней знакомы, мне приходилось видеть ее на разных должностях и в разных ипостасях, однако везде ей удавалось найти с людьми общий язык, будь то олигарх, директор санатория «Лидер» или начинающий журналист. Такому умению договариваться могут позавидовать многие наши лидеры, но для этого необходима искренность в отношениях, честность в делах, доброе предрасположение к людям. Кому-то эти опции могут показаться старомодными, дескать сегодня нужны деловые качества, все остальное – вторично. Может и так (хотя деловыми качествами Господь наделил Мех в полной мере), но я обращаюсь с неоригинальной просьбой к Людмиле Григорьевне – оставайтесь такой, какая Вы есть. Берегите эти самые человеческие качества, ведь только благодаря знакомству с Вами я задумался о том, что имя Люда и слово люди созвучны не просто так…

 

Здоровья Вам, Людмила Григорьевна, долголетия и всевозможных успехов!

 

По поручению киевского отделения ВАКЖ

Владимир Воробейков

 

 

Вы сближаете народы

 

Многоуважаемая Людмила Григорьевна!

 

В преддверии Нового года еще не поблекли воспоминания о теплой встрече на украинской земле, о красоте ее природы и искренности людей. Мы счастливы, что нам удалось приблизиться к сути могущества Украины – познайомиться с такими яркими личностями, как Вы. Трудно выразить восхищение Вашими организаторскими способностями, искренностью и благородностью, а также обширностью окружающего Вас круга друзей и соратников.

 

Ваши неоценимые усилия расширяют мировоззрение, открывают нове горизонты и сближают народы, а слова «автопробег», «Черное море», «Крым» приобретают новый смысл. Эти слова вновь и вновь возвращают в незабываемые дни и мероприятия, которые благословляла Ваша рука, рука не только выдающегося организатора, но и рука прекрасной женщины, заботливой матери, преданного друга. Организовывать такие грандиозные мероприятия под силу только такой огромной стране, как Украина, которая опирается на такие неординарные личности, как Вы.

 

Находясь за тысячи километров, мы чувствуем дух торжества и разделяем радость возможности поздравить Вас, уважаемая Людмила Григорьевна. Искренне желаем Вам продолжения благородного дела – достижения новых вершин в творчестве и общественной деятельности, а также удачи в личной жизни! Отличного Вам здоровья! И, пользуясь случаем, желаем счастья, процветания и мира гостеприимному и трудолюбивому украинскому народу.

 

С уважением – от лица литовских журналистов

 

Стасис Григалюнас,

редактор газеты «Lietuvos žinios», координатор ВАКЖ в станах Балтии

 

 

Сделанным можно гордиться

 

В журналистике я встречал людей разных. Людмила Мех из тех, кто, сотворив себя, создала много доброго, честного и настоящего, заслужив любовь и уважение коллег, земляков, общественности.

 

Нет такого корабля, который бы не потрепал шторм. Она тоже в своей жизни испытала немало, но всегда поражала и заряжала оптимизмом, увлекая и объединяя других.

 

Сделанным можно гордиться. Предстоящему радоваться. Пусть для новых свершений не иссякает источник здоровья, любви и творческих сил, а «золотых перьев» хватит на золотую корону.

 

Анатолий Толстоухов,

политик, народный депутат Украины 1-го, 3-го, 4-го, 6-го созывов, президент Фонда содействия развитию искусств Украины

 

 

Душа ее – само добро

 

Эта удивительная женщина наделена от Бога такой энергией, которой хватит на сто ее сверстниц. Дело в ее руках горит, люди к ней тянутся, поскольку душа этого человека – само добро.

 

Я познакомился с Людмилой Мех на одном из мировых форумов деловых людей и был потрясен ее манерой держать себя, убеждать других, популяризировать все новое.

 

Людмила Григорьевна любит людей, любит Родину. И все, что бы ни делала эта удивительная женщина, получается с большой буквы.

 

Благоденствия, здоровья и любви!

 

Антон Саввов, генеральный директор Ассамблеи деловых, научных и культурных кругов Украины, президент Южно-Украинской Академии бизнеса

 

 

Хай творчість б’є джерелом

 

Ваше ім’я стало для мене відомим у макарівські часи творчої співпраці. Краса поліського краю поєдналась тоді з красивою і творчою людиною – Людою.

 

І сьогодні в день Вашого ювілею не помічаю різниці. Творчість перейшла в іншу стезю і так само наполегливо й енергійно б’є джерелом.

 

Тож хай Бог дає Вам здоров’я на многії літа, а близькі люди сприяють тій благословенній енергії на благо Вітчизни й рідної землі!

 

А вогнище сімейного щастя не вгасає повік, скільки Вам дав Бог.

 

Людмило! Бери з собою ці слова в наступне десятиріччя. «Життя – стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши». Та все ж бажаю, менше колючок у житті.

 

Микола Орловський,

генеральний  директор телеканалу « Рада»,

президент Української асоціації парламентських журналістів

 

 

Людина переконливо класична

 

Класик, говорячи про пресу, ствердив, що вона триєдина – пропагандист, агітатор і організатор. У цьому сенсі Людмила Григорівна Мех – людина переконливо класична. Вона не лише здатна написати, переконати, а й повести за собою, зреалізувати задумане, забезпечити втілення проголошеного.

 

Людмила Григорівна вулканічно креативна на ідеї та журналістські, громадські починання. Переконувавсь у цьому не раз – у різних наших з нею посадових іпостасях. Для мене істинно: аби не такі подвижники, як Людмила Мех, наш світ зупинився б і, у кращому разі, заснув.

 

Людмила Григорівна Мех – синонім всепереборного оптимізму, гарного настрою і дружньої підтримки. Біля неї просто непристойно зневірюватись чи сумувати. Хоча, припускаю, не завжди цій мудрій і життєрадісній жінці, справжньому другові багатьом, буває безхмарно на серці та в душі.

 

Тому щиро, з величезною приязню і симпатією зичу Людмилі Григорівні – безвідносно до будь-яких дат і подій (хоча і у зв’язку з ними) – відчувати від тих, хто її оточує, таке саме тепло, доброзичливість і любов, які наповнюють її ставлення до них. Адже журналіст заслуговує на зворотній зв’язок. А гарна людина – тим паче!

 

Юрій Бондар,

заслужений працівник культури України, викладач Інституту журналістики Національного університету ім. Тараса Шевченка, доцент

 

 

Довіряли найпотаємніше

 

Доля звела мене з Людмилою Мех у 1996 році, коли я працював на телебаченні. Зустрічалися на прес-клубах у Спілці журналістів України, де вона працювала заступником голови. У той час було багато різних спілчанських заходів, у яких разом брали участь. Не помітили й самі, як поріднилися, стали дружити сім’ями, переймалися долею дітей.

 

Було всього – і радощі, і прикрості – життя є життя. Але завжди підставляли одне одному плече і трималися разом, негаразди здавалися не такими важкими. Адже дружнє слово інколи так багато важить.

 

Я виріс у багатодітній сім’ї. І мені, і моїм братам чомусь дуже хотілося мати сестру, але не судилося, навіть діти й онуки – теж самі хлопці. І, мабуть, ота давня мрія втілилась у реальність, коли почалося спілкування з Людмилою Мех. Вона стала тією сестрою. Легко розуміли і розуміємо одне одного, можемо говорити про все, довіряти найпотаємніші думки.

 

Цікавим і складним був життєвий шлях Людмили. Пам’ятаю її роботу в Спілці, потім на посаді головного редактора журналу «Міське господарство України». При мені народжувався Всеукраїнський автомобільний клуб журналістів. Також пам’ятаю перші кроки благодійного фонду «Журналістська ініціатива», який Людмила Мех заснувала і вже понад десять років є його незмінним президентом.

 

Зичу успіхів цій сильній, доброзичливій, розумній, творчій людині, яка вміє бути гарним і надійним другом!

 

Василь Манько 

 

 

Посвящается

 

Летела птицею душа

За неба край, за неба край!

И оказалось, что не май –

Уже сентябрь глядит в глаза...

Все то, что было

И могло быть,

И то, что не было – со мною.

Жалею ль? Нет!

Душа опять летит высоко,

И к горизонту так далеко!

 

Марина Тепленко,

завредакції суспільних програм Вінницької ОДТРК

 P. S. Людмила Григорьевна, эти рифмованные строчки – Вам! Вот так Вы мне сейчас чувствуетесь!

 

 

Хорошие дела продлевают жизнь

 

Уважаемая Людмила Григорьевна!

 

Пути господни неисповедимы. Мы вместе с вами, организовав автопробег «Схід – Захід: разом назавжди!» в 2005 году, смогли показать журналистам шестнадцать областей Украины. Сдружились, ознакомились с историей и культурой каждого региона нашей страны.

 

Во время автопробега наиболее ярко раскрылись ваши черты как организатора, журналиста, просто матери, женщины. Для всех вы находили добрые слова поддержки, помогали во всех делах и начинаниях. Наша дружба продолжается и сегодня. И когда рядом такой человек как Вы, все получается легко и просто. За это Вам большое человеческое спасибо!

 

Хорошие дела, равно как и хорошие слова, продлевают нам жизнь. На вашем пути их немало. Поэтому пусть ваша жизнь будет еще долго безоблачной, солнечной, полной прекрасных событий, встреч!

 

С уважением

 Владимир Зубанов, народный депутат Украины, заместитель председателя Комитета Верховной Рады Украины по вопросам культуры и духовности

 

Декабрь 2011 г.

 

 

Хай стелиться добра дорога!

 

Дорога і шановна Людмило!

 

Завжди дивувалися, звідки стільки енергії, доброзичливості, привітності, обов’язковості, творчості, ідей в одній людині! Уміти працювати, працювати багато і відмінно, запалюючи прикладом інших, примушуючи не сидіти, не скніти, не нити – це треба уміти!

 

Сердечно вітаємо Вас! Щастя, радості, доброго Вам здоров’я і всіляких благ!

 

З Вами пов’язано багато пам’ятного в нашому житті. Ініційовані Вами та Вашим Фондом поїздки журналістів із глибинки до столиці, дали змогу в невимушеній обстановці спілкуватися з відомими політиками, державними діячами, заводити собі нових друзів серед колег і дружба ця триває донині.

 

А скільки незабутніх вражень принесла, який слід залишила поїздка на Черкащину, батьківщину славного Тараса і мужнього Чорновола! Тепер щось подібне пропонується під егідою платних «ініціатив». Подібне, але не те. Бракує Вашої сердечності й теплоти, бракує патріотизму, що виразно виявився під час об’єднавчого  автопробігу «Схід – Захід: разом назавжди!»

Багатих вам спонсорів і меценатів для Вашої справжньої ініціативи, хай стелиться Вам добра дорога!

 

З глибокою шаною

 Тетяна Смолдирєва, Михайло Токарюк,

заслужені журналісти України, м. Чернівці

 

 

Ценим ее дар, данный свыше

 

Бог посылает людям испытания и утешения. Для нас, жильцов дома по улице Драгоманова, 31-в, испытанием стала регистрация одним из жильцов третьего подъезда так называемого объединения совладельцев многоквартирного дома «Анды». Сам себя выбрал председателем и решил, что дело сделано. Но здесь он просчитался. К обманутым и растерянным людям пришла помощь в лице милой, улыбчивой соседки. Мы и не знали, что Людмила Григорьевна Мех – известнейшая в Украине журналистка, профессионал, талантливый организатор и общественный деятель. О порядочности же, интеллигентности этой женщины – нечего и говорить: это подразумевается само собой.

 

На свои плечи она взвалила такой груз, что мне до сих пор не верится, как один человек сумел все организовать и на первых порах профинансировать судебные и прочие материальные издержки. Они связаны не только с подготовкой юридических бумаг, распечаткой и копированием тысяч листов документов (одних только исков и заявлений о совершении преступления подано в суд и правоохранительные органы от ста с лишним владельцев квартир!). И с каждым человеком нужно было лично встретиться, каждому интересовавшемуся судьбой дома – терпеливо и убедительно все объяснить...

 

В итоге она сумела реально сплотить вокруг себя не одну сотню жильцов нашего дома – совершенно разных людей по возрасту, социальному статусу, материальному положению и интересам. Такой дружной команды, как сейчас наш дом, давно не видели в столице. Это отмечают все, к кому мы вынуждены были обращаться за последние полгода.

 

Людмила Григорьевна нас не только сплотила, но и сдружила, что редко бывает в многоквартирных домах, в которых зачастую никто соседей не знает и знать не желает. Теперь мы стали здороваться друг с другом, интересоваться проблемами ближнего, не ленимся убирать на этажах. Вот как повлияла на нас Людмила Григорьевна! С нее мы берем пример.

 

Когда было очень сложно, она поддерживала в нас боевой дух, чтоб не впадали в уныние. Только позитив, только на добро настраивала всех нас. С легким сердцем мы идем за ней. Желаем Людмиле Григорьевне в ее профессии всегда видеть в людях то доброе зерно, которое она нашла в каждом из нас.

 

Мы, жильцы дома, понимаем, с каким чудесным человеком свела нас судьба. Пусть и ситуация, в которую мы попали с апреля 2011-го весьма непростая, даже экстремальная, зато какой человечище рядом оказался! Помощь пришла именно от нее. Без каких-либо условий подставила свое плечо. Любим ее, ценим ее дар, данный свыше.

 

Особо хочу подчеркнуть поддержку и понимание, которое Людмила Григорьевна имеет от самых близких своих соратников – прекрасного мужа и красавицы дочки. Желаем их дружной семье счастья, всем крепкого здоровья и пусть всегда Бог и люди будут им в помощь!

 

От имени жильцов дома 31-в по улице Драгоманова в Киеве

Виктория Сапожникова,

директор агентства недвижимости «Виктория-Союз»

 

 

Вітатання від Раїси Щировської, заслуженого журналіста Автономної Республіки Крим.