Напередодні професійного свята українських журналістів побачив світ фотоальбом «Майдан гідності», що є спеціальним випуском альманаху «Київський журналіст». Презентація оригінального видання відбулася 5 червня 2014 року в Будинку кіно на урочистому зібранні, що проводить Київська організація НСЖУ. Примірники нової книжки вручив на сцені червоної зали групі авторів світлин, опублікованих в альбомі, Сергій Шевченко (на знімку. Фото Людмили Мех).

Нове видання розповідає про події, які на рубежі 2013–2014 років сколихнули не лише Україну, а й увесь світ. Центром їх став Київ, передусім – майдан Незалежності, де проти корумпованої влади, за свободу, людську гідність та європейську перспективу країни боролися кращі сини і доньки українського народу. Свій професійний і громадянський обов’язок гідно виконали на Майдані і журналісти, чиїми очима світ цілодобово, у реальному часі, спостерігав за подіями. Знімки фотоальбому – це лише епізоди мужньої 3-місячної вахти преси в новітній гарячій точці планети, якою став Київ.

Пропонуємо увазі читачів текст вступної статті, що має назву

Репортерські сотні: з мікрофонами  на барикади    

Восени 2013-го Україна зробила цивілізаційний вибір – повстала проти корумпованої влади, яка окрадала державу, зраджувала національні інтереси і, всупереч волі народу, гальмувала євроінтеграційний поступ країни. Символом громадянського спротиву режимові став Євромайдан – героїчна боротьба українців за гідне майбутнє своєї нації.

Важливу роль в ініціюванні й висвітленні доленосних подій відіграла українська преса. Її представники скликали людей на мітинги, промовляли зі сцени Майдану, ризикували життям на барикадах, увійшли в уряд народної довіри. Серед журналістських лідерів Євромайдану – Вікторія Сюмар, Мустафа Найєм, Тетяна Чорновол, Єгор Соболєв та інші. Зважаючи на масштаб внеску «четвертої влади» у справедливу справу, Київська організація Національної спілки журналістів України (НСЖУ) підготувала фотоальбом. Оригінальність його в тому, що серед героїв світлин – працівники засобів масової комунікації. Буденна робота теле-, радіо-, фоторепортерів, газетярів зазвичай залишається за кадром. А тут вона – «під софітами». Для видання, суголосного революційному часові, задум книжки – цілком умотивований.

Потужний політичний вибух у Києві сфокусував на собі увагу цілого світу. Певна річ, інформувати про найважливіші, найгарячіші новини, бути в епіцентрі подій – професійний обов’язок журналістів. Але для медійної спільноти листопад 2013-го і подальша зима в Україні, а надто в її столиці, стали, мабуть, найбільшим випробуванням останніх років. Ніде на планеті «гарячі точки» не були такими смертельно пекучими в житті репортерів, як на Євромайдані. Хтось із них був незаконно затриманий, хтось потрапив до сотень поранених та скалічених, а хтось – і до Небесної сотні...

В агонії тогочасної влади масові порушення прав журналістів сягнули безпрецедентних вимірів. Побиття представників преси, псування й нищення апаратури – сумні реалії тих бойовищ... Але найогидніше, найбрудніше у виконанні режимоохоронців – свідомий «відстріл» людей з теле- і фототехнікою. Від травматичної зброї не захищали яскраві каски, не рятували жилети з написами «преса» чи «press». На мушку брали об’єктиви камер, цілили в очі...

У лютому снайперські кулі навиліт прошивали щити і сталеві шоломи. На Майдані струменіла кров... Гірко згадувати, але було саме так. У центрі європейської столиці журналісти мусили екіпіруватися, як вояки, – тільки без стрілецької зброї. Героїчна робота досвідчених професіоналів і зовсім юних аматорів-стримерів у тих екстремальних умовах не може не викликати глибокої поваги. Фотоальбом дає змогу, з одного боку, наочно відтворити миттєвості новітньої історії, а з другого – показати в ділі рядових «бійців інформаційного фронту» – як українських, так і чужоземних, що працювали пліч-о-пліч.

Принагідно згадалася сентенція про людину з фотоапаратом, у руках якої – цілий світ: ця людина може привести світ туди, де була сама, і всі побачать те, що бачила вона, але не їй судити, хто має рацію, а хто – ні. Утім, гортаючи ілюстровані сторінки, не забуваймо мудрої поради філософа Григорія Сковороди: з видимого пізнавай невидиме. Громадянська позиція – не лише в синьо-жовтій стрічці на грудях. Душа людини виявляється в її творчості, тим більше, коли цій душі не однаково,

...Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять...

(Тарас Шевченко)

Для зручності перегляду альбому левову частку світлин подано за хронологією подій. Стиль коментарів лаконічний – часто лише місце й дата зйомки. При цьому кількість знімків, зроблених упродовж певної доби, не свідчить про її окремішність чи особливу роль в історії Євромайдану.

Низку власних фоторобіт люб’язно надали для друку представники творчої Спілки та інших організацій медійної сфери. Серед авторів – Микола Білокопитов, Олеся Брязгунова, Олександр Клименко, Юрій Луканов, Віталій Струтинський, Станіслав Черній, Сергій Шевченко (останній – автор-упорядник фотоальбому, представник водночас Київської організації НСЖУ і всеукраїнського фонду «Журналістська ініціатива»). Вміщено також деякі знімки інформаційних агентств і світлини, експоновані в лютому 2014 року в Брюсселі на виставці в Європарламенті.

Усім, хто долучився до колективного творення ілюстрованого видання, – сердечна вдячність.

Альбом не претендує на літописну повноту чи всебічність висвітлення Майдану. У фокусі – головний творець історії народ (і журналістський – так само). Ось чому «невідомих солдатів» на кольорових сторінках набагато більше, ніж телезірок, політичних чи громадських діячів. Звісна річ, цим ніхто не применшує і не замовчує участь тих чи тих героїв у Євромайдані. Усім їм – і народна шана, і слава! А головне – слава Україні!

Інші публікації про подію можна почитати тут:

Журнал "Віче",

сайт "Телекритика"

сайт НСЖУ