«Розвіяні міфи» на Шевченковому ювілеї

 

З нагоди 170-річчя першого видання «Кобзаря» однофамільці поета подали приклад творчого розвитку традицій меценатства – уперше видано книжку публіцистики коштом лише носіїв прізвища Шевченко! 

 

Україна не безталанна, її люди вигадливі та щедрі. Ідея випустити книжку на доброчинні пожертви однофамільців народилася в рік ювілею першого видання Шевченкового «Кобзаря» (як відомо, поетична збірка геніального українця вийшла 1840 року в Петербурзі за сприяння земляка – байкаря Євгена Гребінки). А в Києві – через 170 років після тієї непересічної події – за підтримки майже трьох десятків Шевченків на чолі з відомими працівниками преси, культури, діячами мистецтв (і це не байки!) побачив світ збірник публіцистики «Розвіяні міфи. Історичні нариси і статті» (К.: Фенікс, 2010). Нове видання презентовано в Національній спілці письменників України (НСПУ) на творчому вечорі з нагоди 50-річчя заслуженого журналіста України Сергія Шевченка.

 

«І швець, і жнець...»

 

       Ювіляра, людину творчу, багатогранну, привітали газетярі, вчені, працівники культури і спорту, підприємці, священнослужителі, колеги та ветерани військової служби. А Федерація футболу Києва, віншуючи палкого пропагандиста популярної гри за його спортивні заслуги, нагородила однофамільця славетного динамівського форварда медаллю «Ветеран київського футболу". Бо ж Сергій, як нагадав учасникам творчого вечора перший заступник голови, виконавчий директор ФФК Віктор Старовойт, не лише начальник (на громадських засадах) аматорської футбольної команди «Журналіст України», а й незмінний її воротар уже багато років, і співорганізатор та учасник низки матчевих зустрічей, турнірів, у тому числі й дитячо-юнацьких та міжнародних, як у столиці, так і за її межами. (На світлинах: вітальна адреса; Анатолій Гай /зліва/ одержує з рук ювіляра книжку "Розвіяні міфи..."; Павло Фурсевич гортає нове видання; Віктор Старовойт /зліва/ вручає Сергієві подарунки й нагороду Федерації футболу Києва).

 

      З-поміж учасників святкового дійства на вулиці Банковій у затишній спілчанській оселі брали слово відомі особистості: письменницьке подружжя Галина й Анатолій Гай з Білої Церкви на Київщині; отець Дмитро Присяжний, який, благословивши захід, передав ювілярові ікону свт. Миколая Мир-Лікійського та книжки духовного змісту; Наталія Осьмак – донька репресованого діяча ОУН Кирила Осьмака, першого президента Української головної визвольної ради (підпільного парламенту воюючої України); генерал-полковник Василь Горбатюк (у незалежній Україні двічі був першим заступником голови СБУ) і його молодший колега екс-контррозвідник Володимир Волковинський, з яким Сергій на початку 2000-х брав участь у будівництві православної каплиці на території обласного дитячого санаторію в Баришівці на Київщині (зробили це добре діло активісти молодіжного руху 1980-х років, а попросту – колишні комсомольці)... Особисто засвідчили свою повагу ювілярові журналісти-однокашники Юрій Бондар і Володимир Черкун, до конференц-зали НСПУ завітали Віктор Баранов, Ольга і Олексій Бєлови, Сергій Богунов, Анатолій Бориско (Баришівка), Валентин Войтенко, Сергій Губар, Олександр Заєць, Сергій Клименко, Віктор Любивий, Олег Сташко, Василь Токаревський, Микола Хрієнко, отець Володимир Черпак, Андрій Шаповалов, Олег Шевченко, Сергій Шевченко (син Сергія-старшого), Валентин Щербачов... Приїхав з Краматорська на Донеччині (саме там народився й закінчив школу ювіляр) його батько – 75-річний Володимир Онуфрійович Шевченко – ветеран праці, в минулому передовий робітник і депутат міськради. (На світлинах: генерал-полковник Василь Горбатюк /зліва/ промовляє на творчому вечорі; отець Дмитро Присяжний дарує ікону і духовну літературу).

 

        Порадували добірне товариство зворушливі музично-пісенні композиції у виконанні бандуриста-просвітянина Віталія Мороза, майбутньої журналістки Катерини Сташко і ветерана СБУ Бориса Журенка (вокал під гітару), а під завісу культурного дійства на Печерському пагорбі – проникливий спів acapella золотоголосої племінниці ювіляра Лариси Кравченко – вона присвятила українську народну пісню світлій пам’яті Надії Мефодіївни Шевченко, матері Сергія... (На світлинах: співає Лариса Кравченко; грає бандурист Віталій Мороз; гімнастичний шпагат, а потім і пісні під гітару у виконанні Бориса Журенка).

 

Інтернет приніс ювілярові й вітання з-за кордону. Член президії Української всесвітньої координаційної ради, голова Карельського республіканського товариства української культури «Калина» Лариса Скрипникова написала панові Шевченку: «...разом з Вами ми причетні до святої справи – вшанування пам’яті страчених українців у роки сталінських репресій за межами України, а саме в урочищі Сандармох... Такими людьми, як Ви тримається Держава, тримається совість народу». Щирі слова адресували киянину й герої його творів дослідники Юрій Дмитрієв з Петрозаводська (Карелія, РФ), Анатолій Родак з Мурманська, проїздом з Адигеї надіслав «есемеску» чернігівський мандрівник і письменник Олександр Волощук. Від неформального товариства «Українські Соловки» телефонували Олександр Полонський (Український інститут національної пам'яті), Роман Подкур (Інститут історії України НАН України). З Криму обігріла сонячним словом віце-президент ВБФ «Журналістська ініціатива», керівник інформаційної служби Міжнародного дитячого центру «Артек» Олена Мех, творчих удач зичили й однокурсники, з різних причин відсутні в спілчанській залі: Ігор Денисюк (Харків), Леонід Добровольський, Микола Закусило, Іван Кокуца, Віктор Набруско, Микола Новосад, подружжя Тетяна Чеброва й Анатолій Волошиненко... Друзі-підприємці й меценати доброчинних акцій преси просто на творчому вечорі стимулювали журналістську ініціативу активіста однойменного Фонду: розкішний букет (як елегантно було сказано – «червоних троянд з додатком зелені») привіз давній надійний партнер організаторів автопробігів, координатор автоклубу журналістів Павло Фурсевич (Страхова компанія «Здорово»), а про озброєння електронікою творчої натури ювіляра подбали Володимир Дзюба і Георгій Тупчій (Група компаній «Венбест»).

 

...і на презент – книжка

 

  Вечір у Спілці вели «генерали журналістики» (так відрекомендував їх ювіляр) – президент Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива» Людмила Мех і голова ради правління Співдружності працівників інформаційних видань України Віктор Шпак. Фонд – співорганізатор книговидавничого проекту й натхненник його широкої інформаційної підтримки. Колеги згадали минулі й цьогорічні масштабні акції, зокрема Всеукраїнський автопробіг журналістів «Пам'ять батьківського подвигу – в серцях наших» (відбувся 5 травня) – в його оргкомітеті активно попрацював і винуватець свята, член наглядової ради згаданого Фонду, координатор ВАКЖ. (На світлині: "генерали журналістики" Людмила Мех /зліва/ і Віктор Шпак /праворуч/ ведуть творчий вечір).

 

А про оригінальний книговидавничий проект, названий «Толокою Шевченків», розповів сам автор ідеї, він же співавтор і редактор науково-популярного збірника «Розвіяні міфи...» – нової книжки, яку щойно з друку Сергій Шевченко презентував учасникам і гостям вечора. Збірник обсягом понад півтисячі сторінок створено в тандемі з доктором історичних наук професором Дмитром Вєдєнєєвим. Обидва митці, хоч і служать у системі державної безпеки, і носять на плечах погони (полковники), мають за плечима вагомий творчий доробок, що здобув суспільне визнання. Перша їхня книжка «Українські Соловки» (2001) перемогла в конкурсі професійної майстерності Національної спілки журналістів України, а 2007 року Сергій став лауреатом престижної Премії імені Івана Франка в галузі інформаційної діяльності – за збірник публіцистики «Архіпелаг особливого призначення».

 

Як і в попередніх своїх творах, автори нового видання порушують актуальні теми «важкої» минувшини (чимало їхніх матеріалів свого часу друкувалися в періодиці). Нариси і статті згруповано навколо вузлових подій в історії країни: Українська революція 1917–1921 років; доба політичного терору; Друга світова війна: правда про звитяги і про ціну перемоги над нацизмом; повоєнний визвольний рух. В основі архівних розвідок – наукові джерела, розсекречені документи спецслужб. Міфам радянських часів протистоять статті фахівців про соловецьку трагедію, про репресованих письменників, учених, майстрів культури, державних і релігійних діячів. Написано твори популярно, вишуканою мовою, добре ілюстровано. У кольоровій вкладці-фотоальбомі «Україна пам’ятає» – вибрані світлини Руслана Коцаби і співавтора книжки, зроблені під час меморіальних заходів («північних» прощ), учасником яких Сергій був неодноразово.

 

Культурна акція Шевченків

 

«Українці – однофамільці Кобзаря – подали приклад доброчинства на основі фамільного об'єднання – «віртуального» клубу, який ще на початку 2000-х розгорнув свою діяльність у світовому кіберпросторі. Йдеться про Клуб славетних Шевченків, – зауважив співавтор, котрий, звісна річ, і сам щедро пожертвував на друкування збірника частину власних заощаджень. – Посильними грошовими внесками підтримали акцію президент Української бібліотечної асоціації, заслужений працівник культури України Ірина Шевченко, родини засновника фамільного клубу Олексія Шевченка і журналістки Раїси Шевченко, генеральний директор, власник компанії «Erocor» Вадим, киянки Жанна, Євгенія та інші однофамільці. Імена всіх доброчинців уміщено в книжці». Схвалили оригінальний проект і славетні майстри циркового мистецтва, народні артисти України й СРСР Володимир і Людмила Шевченко. У їхньому «Першому слові» на початку збірника читаємо: «Добрі діла, як відомо, непідвладні професіям, політичним уподобанням, державним кордонам. Ідея видати книжку коштом лише однофамільців зацікавила нас духом єднання навколо суспільно значущої справи. Творчо розвиваючи традиції меценатства, можна гуртом робити багато корисного у сфері культури. Приємно, що саме Шевченки сказали тут перше слово.

Хай же цей добрий почин буде по-справжньому життєдіяльним!».

 

Співорганізатори «Толоки Шевченків» вважають, що їхня співпраця з доброчинним фондом – свідчення нових можливостей і перспектив, що відкриваються перед «віртуальними» об'єднаннями для їхньої реальної участі в гуманітарних проектах. Щороку ширшає коло фамільних клубів, які потенційно здатні робити багато корисного – і в питаннях взаємодопомоги, і в засіванні культурної ниви. Акція привернула увагу таких відомих людей, як голова Національної спілки майстрів народного мистецтва України Євген Шевченко, композитор Юрій Шевченко, журналіст Артем Шевченко. Як вважає начальник одного з управлінь Міністерства культури і туризму України Петро Кініченко, присутність у гурті доброчинців знаних митців, авторитетних учених та майстрів пера додає таким акціям ваги. А література просвітницького характеру, заснована на документах і фактах, сприяє формуванню національної свідомості громадян, вихованню патріотизму, допомагає консолідувати суспільство.

 

«Де доброчинність – там Бог»

 

Оприлюднену на сайті ВБФ «Журналістська ініціатива» (http://mediafond.com.ua) звістку про гуртування меценатів навколо видавничого проекту підхопила преса. Секретар Національної спілки журналістів України Віктор Шпак створив умови для верстання книжки «Розвіяні міфи...» на базі Української видавничо-поліграфічної компанії «ЕксОб». Інформаційну підтримку надали акції журналісти Емма Бабчук, Олександр Кавуненко, Валентин Щербачов, газета «Урядовий кур'єр» (її колишній головний редактор Алла Ковтун), редактори періодичних видань у регіонах Дмитро Шишкін («Жизнь», Донецьк), Алла Кобинець («Запорізька правда»), Микола Стеценко («Южная правда», Миколаїв), Петро Макуха («Крымская газета», Ялта), Йосип Бурчо («Прес-кур'єр», Одеса), Валентина Шах («Рівне вечірнє»), Анатолій Жупина («Новий день», Херсон), Галина Карпенко («Вісник Переяславщини», Київська область). Згадані та інші періодичні видання, зокрема науково-популярний журнал «Світогляд», вмістили статті про новий збірник і про «Толоку Шевченків» («толокою», тобто запрошенням, здавна називали допомогу всім селом роботою за щедре частування – у такий спосіб мурували хати, збирали врожай). У наш час, завдяки Інтернету, «селом» стає вся планета. Фізичну «роботу» почасти здатна замінити фінансова допомога, а «частуванням» можуть бути добра слава, повага, визнання, почуття особистої причетності до суспільно корисної справи.

 

Про те, що Шевченки «толокою» друкують книжку, організатори акції повідомили авторитетних у світі культури людей, з-поміж них – директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Микола Жулинський. Ідея сподобалася. Надійшли й зустрічні пропозиції – видати, приміром, дослідження Шевченкового роду, яке зробив Микола Лисенко – житель села Шевченкового (колишньої Керелівки) на Черкащині, або ж розповісти про походження прізвища та про його славетних носіїв – наших сучасників і попередників.

 

За почином однофамільців Кобзаря будуть інші видавничі проекти, щиро вірять і сам ювіляр, і колеги-журналісти, з-поміж них – заслужений працівник культури України Юрій Бондар. Він вважає, що попри проблеми з державним фінансуванням книговидання багато чого може зробити саме народна «ініціатива знизу» – реалізація ідей небайдужих, підприємливих, талановитих людей. А нерозвиненість українського меценатства пов'язана переважно з несформованістю середнього класу підприємців і з вадами податкового законодавства. Але резерви у благодійництва є: як показало одне з досліджень, щонайменше дві третини представників бізнесу не проти меценатства, і лише 5% – вважають, що це марнування грошей і часу.

 

«Розвиток традицій доброчинності – реальна альтернатива хронічному безгрошів'ю в тих сферах, які й раніше фінансувалися за горезвісним залишковим принципом, – підсумував розмову «винуватець» творчої зустрічі. – Культура потребує любові не лише споглядальної, а й до глибини власної кишені. Тоді можна справді робити діло – генерувати й утілювати цікаві ідеї, вирощувати таланти, не давати рідній мові, літературі, мистецтву, пресі «засохнути», як чорнилу на пері».

 

Вміщені в «Розвіяних міфах...» гасла «Розвиваймо кращі традиції меценатства! Дбаймо разом про національну культуру!» були й залишаються актуальними, упевнений автор книжки. Він, діставши наказ шанувальників слова «лупати сю скалу» далі, сердечно подякував однофамільцям, знайомим і незнайомим, які повірили йому й не змарнували нагоди долучитися до корисної справи та проголосувати за неї трудовою гривнею. «Як відомо з прадавніх часів, де доброчинність – там Бог, – зауважив Сергій Шевченко. – А нагорода за чесноту – шана».

 

Шана і ювілярові за його творчість, за іскру Божу та за шляхетні справи для добра рідної України!

 

 

Прес-служба ВБФ «Журналістська ініціатива»

 

Фото Сергія Шевченка-молодшого

 

P.S. Купити книжку "Розвіяні міфи. Історичні нариси і статті" можна в магазині "Академкнига" (Київ, вул. Богдана Хмельницького, 42) або замовити це видання телефоном (044) 239-10-14 у ВБФ "Журналістська ініціатива".

 

Відгук читайте, будь ласка, на офіційному веб-сайті Українського інституту національної пам`яті: http://www.memory.gov.ua/main/ua/news/detail/384.htm