Троє українських журналістів у неділю 19 червня мали вранці виїхати з Приштини до стародавнього міста Призрен. Голова правління Асоціації журналістів Косова Джемайль Реджа, який організував «екскурсію вихідного дня», зустрівся з її учасниками на майдані біля будівлі уряду.

В очікуванні автомобіля наш колега запропонував випити кави в затишному кафе. До речі, за майже місяць журналістської роботи на Балканах – це перший такий «відпочинковий» вихідний день з виїздом за місто не в якихось нагальних справах.

Зранку відвідувачів у кафе мало – лише за одним столиком у затінку допивав свою філіжанку кави інтелігентного вигляду чоловік. Він підвівся й чемно привітався з усіма, хто підійшов. Джемайль коротко відрекомендував колег як українських журналістів. Про свого візаві сказав з повагою: «Відомий політик Енвер Дуголлі, був заступником міністра».

Ситуація не передбачала розвитку знайомства, бо ж у кожного свої справи. Офіціант приніс каву, а вже за кілька хвилин політик делікатно, не привернувши уваги до своєї персони, попрощався й щось мимохідь сказав Джемалю по-албанськи.

Українці, обговоривши плани на понеділок 20 червня (а там передбачена низка зустрічей, зокрема й з прем’єр-міністром Косова Альбіном Курті), наприкінці свого короткого «кавування» вже виглядали офіціанта, щоб розрахуватися. Джемайль, усміхнувшись, жестом зупинив. «Не треба. Ми вже можемо йти, – сказав англійською. – Енвер усіх пригостив».

Повернувшись з поїздки до Призрена, поцікавилися, хто ж пив каву за сусіднім столиком.

  Магістр соціології Енвер Дуголлі (Enver Dugolli, фото з відкритих джерел), який за півроку відсвяткує 60-річчя, двічі був політв’язнем (1981, 1997) і понад 10 років провів у в’язницях. Як пише вікіпедія, звільнений 2001-го, служив у Корпусі захисту Косова й Силах безпеки Косова. Закінчив службу військовим аташе в Тирані, бригадний генерал у відставці. Був заступником міністра оборони в уряді Альбіна Курті 2020 року.

Можливо, цей хвилинний епізод ніколи не став би приводом для журналістської замітки, якби не одна істотна річ – надзвичайно доброзичливе ставлення до українців у Косові. Можна навести десятки прикладів, коли відчуваєш підтримку України у вчинках і словах незнайомих людей – просто перехожих на вулицях. Журналісти ж – люди публічні, їх упізнають, кажуть їм як привітання «Слава Україні!», тиснуть руку лише тому, що ти на ділі уособлюєш країну, яка нині протистоїть рашизму. Неймовірні відчуття. І наша неймовірна вдячність косоварам – справжнім друзям України!

  Автор цих рядків, звісна річ, не збирався робити жодних фотографій у кафе в Приштині. Так і залишився наш новий знайомий Енвер Дуголлі за кадром... Але без ілюстрацій ця замітка не може залишитися: тому після знайомства з музеями, багатьма історичними й культурними пам’ятками Призрена, цього чудового балканського міста біля підніжжя гір Шар, одна світлина з фінального акорду поїздки – до уваги читачів сайту ВБФ «Журналістська ініціатива».

Сергій Шевченко

Фото автора

19.06.2022