У тематичній серії публікацій Марії Веремчук (ВБФ «Журналістська ініціатива») розповідається про релокований бізнес українських переселенців у час війни. Пропонуємо інтерв'ю з Ольгою Ушаковою, комерційною директоркою ТзОВ «Рубіжанська панчішна мануфактура».

 

Читайте також: «Броньовану продукцію виготовляють на Львівщині»

 

– Якою була ваша фабрика до війни? 

 

– Ми працювали в Рубіжному Луганської області. Фабрика входила в п’ятірку лідерів панчішно-шкарпеткових виробництв України.

 

На початок лютого 2022 року в нас працювали 162 працівники. Було 98 в'язальних машин і понад 40 швейного устаткування. Усе обладнання сучасне, інноваційне. Наприкінці 2021 року закупили 15 нових італійських машин. Навіть не все придбане устаткування встигли запустити.

 

– Як почалася для вас ця війна? 

 

– 22 лютого 2022 року ми зі співвласником їдемо на Львівщину шукати, куди можна перевезти частину виробництва на випадок війни. Виїхали й більше не змогли повернутися в Рубіжне. 23 лютого приїхали, а наступного дня нам зателефонували, що почалася війна й Рубіжне обстрілюють. Ми одразу зупинили виробництво, щоб не ризикувати життям людей. Усе що в нас залишилося – чорна тека з документами.

 

– Чи вам відомо, що зараз із фабрикою в Рубіжному? 

 

– Точної інформації давно не було. Раніше були влучання в нашу фабрику. Була пожежа, горів другий поверх. Були пограбування. Коли були влучання, в місті перебував наш знайомий і відзняв зі свого балкона деякі фрагменти. Ми маємо ці кадри, але дивитися на них дуже важко.

 

– Як швидко вдалося відкрити виробництво у Львові? 

 

– Наш давній львівський бізнесовий партнер записав про наше підприємство відеоролик – розповів, як окупанти знищили наше виробництво. Ролик виклав у фейсбук. Львівська міська рада відгукнулася. Нас запросили на зустріч і запитали: чим допомогти? Ми були такі розгублені. Ми навіть не знали, яка допомога нам потрібна.

 

Ми втратили все. У нас залишилася кредитна заборгованість 11 мільйонів і три контейнери сировини, що десь «зависли» в порту. З цього ми почали відновлення.

 

– Скільки у вас зараз працівників? 

 

– Зараз 44 працівники. Сімнадцять приїхали з Рубіжного з сім'ями на момент запуску виробництва. Львівська обласна військова адміністрація надала їм безплатне проживання. Тепер на фабриці працюють 22 переселенці й 22 – місцеві мешканці. Частину нових працівників ми навчали з нуля, решта мала досвід роботи на такому виробництві.

 

– Ваше підприємство перемогло в конкурсі Львівського регіонального партнерства зайнятості "Опліч". Ви отримали грант – 10 000 доларів США. На що підуть кошти? 

 

– На закупівлю італійського швейного обладнання для зашивки миска. У нас уже є дві одиниці такого обладнання. Ми зараз розширюємо в'язальне виробництво й нам потрібне додаткове швейне обладнання. Таке коштує приблизно 11 000 євро. Італійці зробили нам істотну знижку. Ми трохи дофінансували і вже переказали кошти постачальникам – 70 % необхідної суми. Ми давно співпрацюємо з цією італійською компанією. Коли іноземці довідалися, що з нами трапилось і що нам потрібна допомога у відновлені, пішли нам назустріч. Навіть змінили під нас терміни постачання обладнання, через умови грантової програми. Не пішли у відпустку, щоб виготовити наше замовлення. Очікуємо, що в перший тиждень серпня устаткування вже буде на фабриці.

 

– Яку продукцію зараз виготовляє панчішна фабрика? 

 

– Зараз ми відновили тільки частинку нашого виробництва. Виробляємо дорослий асортимент, шкарпетки чоловічі, жіночі. Через брак обігових коштів 90 % продукції виробляємо на замовлення. Основний наш замовник – львівське ТзОВ "Додо Сокс". Ми працюємо разом з 2017 року. Вони не тільки нам допомогли відновити виробництво, дали безвідсоткову позику на придбання в'язального устаткування, а й постійно дають нам замовлення.

 

– Ваші вироби красиві, яскраві, з різними малюнками, візерунками. Як часто змінюється їх дизайн? 

 

– Змінюємо дизайн часто, для цього перезаправляємо машинки 5–10 разів на день. Щотижня запускаємо 20 нових дизайнів, які раніше не виготовляли. У всіх наших замовників цікаві дизайнерські розробки, своя родзинка і свій напрям. Коли бачимо нову схему, одразу можемо визначити, хто замовник.

 

– Звідки ви отримуйте сировину? 

 

– Ми перепробували різних постачальників з різних країн. Зупинилися на індійському виробникові. Якість сировини, фарбування, наявність асортименту – на високому рівні. Постачальник дає змогу закупляти безліч кольорів і невеликими об'ємами. Для нас це дуже важливо. Щоб було зручно нашим замовникам, у нас має бути різноманіття кольорів. Маємо лише білого кольору три відтінки – суто білий, холодний білий, теплий білий. А до бавовни ще треба мати багато кольорової синтетики.

 

– За час функціонування фабрики у Львові ви вже досягли тих результатів, які планували? 

 

– Зараз працюємо над тим, щоб поліпшити умови праці, підвищити рівень зарплати. Для цього треба наростити обсяги виробництва. У планах – відкривши швейну дільницю, налагодити виробництво дитячих виробів. Задуми амбітні.

 

– У перспективі панчішна фабрика повернеться після війни в Рубіжне? 

 

– Виробництво, яке ми відновили у Львові, тут і залишиться. Після Перемоги ми б хотіли відбудувати нашу фабрику в Рубіжному. Коли там буде безпечно й туди повернуться люди.