З нагоди свята захисників і захисниць України в місті Оулу (Фінляндія) відбулися заходи, організовані Товариством українців Північної Остроботнії. У маніфестації та подальшому онлайновому спілкуванні краян з бійцями тероборони Харківської області взяли участь люди, що в час війни мусили виїхати за кордон в евакуацію. Переважно це жінки, серед них чимало матерів з дітьми. А підтримують українців солідарні місцеві жителі – громадяни Фінляндії, які активно долучаються до волонтерської діяльності.

 

    Маніфестація – це традиційна недільна піша хода середмістям. Учасники йдуть з національними прапорами, гаслами проти агресії москви. Виконують на початку й наприкінці заходів Державний Гімн України, співають «Червону калину». Цього разу в гурті маніфестантів ішов із синьо-жовтим прапором на плечах і ветеран російсько-української війни Анатолій Савранський. Він воював проти окупантів на Донеччині, а нині перебуває в Оулу на реабілітації.

 

Товариство українців Північної Остроботнії відзначило Анатолія подякою, яку вручили йому на урочистому зібранні з нагоди свята. У тексті зазначено: подяка – за вагомий внесок у боротьбу з агресором, за патріотизм та незламність. «Дякуємо за Ваш ратний подвиг і за відданість Вітчизні! Доземний уклін і шана! Слава Україні!» – рядки з подяки.

 

Розпочався захід з хвилини мовчання – на пошанування полеглих у цій війні українських оборонців і цивільних осіб. Воїн зізнався, що його оберегами на фронті були дві маленькі картонні іконки, а також згорнутий і покладений до кишені лист. Цей аркушик з написом від руки кульковою ручкою був з оборонцем в окопах. Через негоду й дощі, під які потрапляв боєць, папір намокав і текст не всюди чіткий, але зміст його можна прочитати.

 

«Любі, дорогі захисники. Я дуже вдячна вам за те, що ви робите для нашої країни, – написала авторка-українка. – Я дякую вам за те, що ви захищаєте нас, наших рідних і близьких, нашу рідну Україну... Ви даєте велику силу й надію нам, і я надіюся, що найближчим часом настане перемога. Бо ви для цього робите все, що потрібно... Хай Господь єднає Україну в мирі та злагоді! Хай ангели оберігають вас від небезпеки і повертають живими додому з перемогою. Слава Україні!»

 

Анатолієві подарували свої дитячі малюнки також юні учасники зустрічі в Оулу.

 

    А відтак був організований для всіх присутніх онлайновий відеозв’язок з бійцями територіальної оборони, які служать на Харківщині поблизу Ізюма. Троє вояків з позивними Таксист, Дизайнер та Студент спілкувалися з фінськими й українськими учасниками зустрічі, відповіли на запитання й розповіли про себе та про свою службу (звісно, в межах можливого).

 

Присутня на зустрічі в Оулу журналістка й громадська діячка Людмила Мех (засновниця й президент Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива») поцікавилася в бійців, чи потрапляє до них і до місцевого населення відроджена на деокупованій території Харківської області газета «Обрії Ізюмщини». Серед її перших випусків після повернення регіону під контроль України були й ті, які фінансово допомогли видати колективу редакції колеги, а саме – журналістські організації. Це зроблено коштом іноземних партнерів – Японського фонду майбутніх поколінь, що співпрацює з фондом «Журналістська ініціатива» та Національною спілкою журналістів України. У відповідь воїни, які служать у забезпеченні бойових підрозділів, наголосили на важливості преси в умовах війни. Населенню потрібна об’єктивна інформація про події в регіоні та країні, бо ж брехлива московська пропаганда – це не що інше як частина ворожих дій окупантів.

 

      На заходи завітали й фінські друзі України. У виступах місцевих жителів (Хейккі Майра, Мікко Ойя та ін.) йшлося про солідарність і волонтерську підтримку, якої українські бойові частини потребують напередодні зими. Іноземці поділилися також спогадами своїх батьків про Другу світову війну, в якій фіни захищали власну землю й батьківщину від зазіхань московської червоної армії.

 

Автор цих рядків, поспілкувавшись з фінськими учасниками зустрічі, розповів про свою публіцистичну творчість (книжки «Імперія терору», «Соловецький реквієм» та інші), а також розповів про Юрія Дмитрієва – пошуковця й публіциста з Карелії, якого режим московських терористів запроторив до в’язниці за дослідження правди совєтської історії. Цікаво, що за кілька днів після зустрічі й спілкування з фінами письменникові надійде електронною поштою звістка про відзначення саме цієї збірки – «Імперія терору» – першою премією на конкурсі Фундації Українського вільного університету (США). Журі в Нью-Йорку розглянуло літературні твори, видані впродовж 2021–2022 років, а незабаром (20 і 30 жовтня) вшанує лавреатів конкурсу та вручить премії на урочистих заходах у Львові та Києві.

 

    У приміщенні в Оулу, де відбулися святкові заходи, організатори оформили невеличку «музейну експозицію» на тему війни. Охочі могли придбати також сувенірні вироби (українську атрибутику) – кошти, звісно, спрямують на допомогу українським оборонцям. Про це та інше, про спільних знайомих, які нині на фронті, про волонтерство, журналісти вели мову також з Оленою Дюженко (на першому фото – в центрі), яку в українській «Молодій Просвіті» знають як діяльну, енергійну активістку. Зі слів Віталія Мороза (він свого часу очолював це громадське об’єднання, а нині – військовик-доброволець), «Оленка за п'ятнадцять років не змінилась ані краплинки». Який тісний нині наш світ! Віталій – багатодітний батько, що зараз служить у підрозділі забезпечення ЗСУ, мав змогу в онлайновому режимі дістати світлину з Оулу й перемовитися з однодумцями. А Олена разом із сином-підлітком долучається до патріотичної роботи й на фінській землі.

 

До створення атмосфери свята в країні Суомі доклали зусиль співзасновники й активісти Товариства українців Північної Остроботнії: Анастасія Каховська, Жанна Пеннанен, Віра Карам, Яніна Посохова та Віра Дядченко.

 

Сергій Шевченко

 

Світлини автора