«Я вишиваю ПЕРЕМОГУ...» (плетемо, малюємо, донатимо)

  У волонтерському цеху «Тетріс» 5 грудня 2024 року було особливо багатолюдно. Але ще ніхто не здогадувався, наскільки цей день буде сповнений сюрпризів, інформує  Марина Тепленко, заслужений журналіст України, керівниця представництва ВБФ «Журналістська ініціатива» на Вінниччині.

 

Я вишиваю ПЕРЕМОГУ,

Таку красиву й молоду,

І кожна бусинка шепоче:

«Ви потерпіть! Я вже іду!»

 

    Найочікуваніша й найжаданіша звістка – про Перемогу України – буде ще попереду. Але неодмінно буде! Віримо в наші Сили оборони. А волонтери своїми щоденними зусиллями допомагають Перемогу наближати. Плетуть маскувальні сітки, виготовляють теплі речі, передають їх захисникам і на фронт, і в шпиталі. І ще – підтримують вимушених переселенців. До речі, серед тетрісівців (а їх загалом понад сто), як сказала очільниця волонтерського цеху Ірина Присяжнюк, є і рідні воїнів, і ВПО, і люди з особливими потребами. Щодня тут плетуть маскувальні засоби, рубають і носять дрова, щоб обігріти приміщення, в якому кипить робота. Приходять родинами й поодинці в нову велику сім’ю з назвою «Тетріс». Кажуть, що на самоті вже згоріли б від переживань і стресів, зотліли б душею – а тут, разом, легше. Робимо потрібну справу й відчуваємо, як це важливо для захисників – там, на передовій! З ними підтримуємо зв’язок.

 

      А скільки подяк, грамот надійшло волонтерам від різних військових частин! Дуже раділа вся волонтерська родина з відзнаки своїй лідерці Ірині – від прикордонників, які служать у Сумській області. Ця жінка, попри виклики сьогодення, не лише згуртувала великий колектив, а й щодня тримає руку на пульсі господарських питань і потреб цеху. Треба ж вчасно придбати/доставити сировину для роботи, готові речі – відправити на фронт чи до шпиталів. І добрим людям сказати тепле слово теж треба – подякувати за пожертви й підтримку військовиків.

 

  І ще 5 грудня присутні в «Тетрісі» щедро ділилися своїми талантами: читали власні вірші, співали пісень, майстри пензля виставили картини. Гурт вінницьких поетів, що долучилися до волонтерства, додав емоцій, поєднавши красиве і корисне – творче натхнення і плетіння сіток.

 

Особливі сюрпризи цього дня – вітання й виступи майстрів мистецтв – автора й виконавця пісень Олександра Рака, співака й композитора, народного артиста України Миколи Янченка. Зворушив і виступ 73-річної волонтерки, мами, бабусі, прабабусі Тамари Філіної. Має сина, трьох онуків і трьох правнуків. Онук її на фронті. А внучка – волонтерка міжнародного рівня.

 

    Пані Тамара крайні 14 років була серед профспілкових лідерів. Майже все її професійне життя (33 роки) пов’язане з виробництвом молочної продукції на заводі. Прийшла туди юнкою, зростом була, здається, найменшою, чого не скажеш про посади, які згодом обіймала. Поважна пані впевнена: «Ти волонтер – у тому твоя сила, коли вмієш серцем поділитися... Ми разом – і всі ми на передовій!»

 

Тамара Філіна прочитала власний вірш «Я вишиваю Перемогу». І показала свою вишивку – українській Герб у золотоколоссі з 28 тисяч бісеринок!

 

Я вишиваю ПЕРЕМОГУ,

Таку красиву й молоду,

І кожна бусинка шепоче:

"Ви потерпіть! Я вже іду!

Іду дощами перемита,

Іду з сльозами на очах,

Ти зрозумій – це так нелегко,

Здолаю все, здолаю страх.

Твою підмогу відчуваю,

Як ти чекаєш, щоби я

Прийшла усміхнена ходою,

Солдат до мами привела.

Вони ГЕРОЇ неймовірні!

Вони кують мене в боях,

Вони гуртують свої сили,

Щоби ми жили у тилах.

Зморилась мати вже чекати,

Зморились діти і жінки,

Зморились бігти у підвали,

Забули всі спокійні сни.

Я знаю, батько почорнів вже,

Синок з роками підроста,

Тому я набираю сили,

Спішу до миру і добра.

Мій Герб засяє стоколоссям,

Пшениця в полі проросте,

Сім'я збереться біля хати

І щастя в домі зацвіте.

Я вип'ю келих разом з Вами,

Заплачу, всіх я пригорну,

Засяє небо над хатами,

Я прожену страшну війну».

 

Дошию я свою картину,

Тут колосочки на життя,

Тут Герб сріблястий сонцем сяє,

І в маках віра є моя.

 

Дошию, доживу, не згину

І ПЕРЕМОГУ пригощу,

Обніму, як свою дитину,

Додому внука поверну!

Я вишиваю ПЕРЕМОГУ!

 

 

Фото Марини Тепленко (Вінниця)