Правопис імен і прізвищ

Чимало непорозумінь виникає під час відмінювання українських прізвищ. Щоб у тексті листа чи іншого документа не зробити з адресата-чоловіка особу протилежної статі, пам’ятаймо правило: чоловічі прізвища відмінюються всі, жіночі також усі, крім тих, що закінчуються на приголосний та -о: Іван Рябокінь — Івана Рябоконя, Марія Рябокінь — Марії Рябокінь; Петро Шейко — Петра Шейка, Ганна Шейко — Ганни Шейко; Тарас Трясило — Тараса Трясила, Ольга Трясило — Ольги Трясило; Василь Іваньо — Василя Іваня, Ніна Іваньо — Ніни Іваньо; Роман Нетудихата — Романа Нетудихати, Віра Нетудихата — Віри Нетудихати. Не відмінюються в українській (як і в російській) мові російські чоловічі та жіночі прізвища на -их, -ово, -аго: Ігор Крутих — Ігоря Крутих, Надія Черних — Надії Черних (російський звук ы передається українською літерою и); Олександр Дурново — Олександра Дурново; доктор Живаго — доктора Живаго.

Прізвища прикметникового походження на -ов (-ев, -єв), -ін, -ин та однозвучні назви населених пунктів (наприклад, Іван Веселин і село Веселин) в орудному відмінку однини мають різні закінчення: Іваном Веселиним, але селом Веселином. Проте прізвища на -ов, -ін, -ин, які не походять від прикметників, мають закінчення -ом: Пров — Провом, Дарвін — Дарвіном, Волошин — Волошином, Сербин — Сербином, Кармазин — Кармазином.

Прізвища чоловічого роду на ц — Шварц, Гурвіц — відмінюються так само, як загальні назви типу шкіц, тому в орудному відмінку пишемо Шварцом, Гурвіцом.

Прізвища — це частина лексичного складу мови, тож на них, як і на решту слів, поширюються всі мовні закони. Якщо в загальних назвах є випадні голосні е та о (стрілець — стрільця, заєць — зайця, голець — гольця), то вони мають бути й у прізвищах: Стрілець — Стрільця, Бурячок — Бурячка, Дубок – Дубка. А дехто помилково каже і пише: Заєця, Ємеця, Голеця.

Український правопис вимагає дотримуватися правил чергування о, е з і у відкритому й закритому складі: Кривоніс — Кривоноса, Дерикіт — Дерикота, Чорновіл — Чорновола. Прізвища, котрі мають форму присвійних прикметників на -ів, так само зазнають чергування: Ковалів — Ковалева, Гнатів — Гнатова, Цапів — Цапова. У прізвищах цього типу допускається також варіант без чергування: Михайліва, Прокопіва тощо, хоч такі форми мають яскраво виражений розмовний характер. Адже ми поки що не пишемо Львіва, Могиліва-Подільського замість Львова, Могилева-Подільського.

Трапляються помилки в написанні українською мовою російських прізвищ: «Савостьянов» — пишуть Савост’янов або Савостянов, «Третьяков» — Трет’яков, «Дьяков» — Д’яков. Правило таке: після губних б, м, в, ф, ж, задньоязикових г, х, ґ, к та після р пишемо апостроф: Артем’єв, Григор’єв, Лук’янов; після решти приголосних — м’який знак: Васильєв, Дьяков, Савостьянов, Третьяков. Українські ж прізвища схожого походження пишуться за законами нашої мови: Тетянчук (Тетяна), Дяченко, Дяків (дяк), Третяк тощо.
Відтворення українських прізвищ російською мовою теж має певні особливості. Оскільки російській мові на відміну від української не властиве чергування голосних у закритому складі, то, відмінюючи прізвища, треба зберігати фонетичне оформлення називного відмінка: рос. «Перебыйнис», «Чорновил», «Мыхайлив» — Перебыйниса, Чорновила, Мыхайлива.

Хиби перекладу. Кальки

Чимало прикрих помилок виникає через неточність перекладу слів, висловів, речень — тут мовці мають дбати про дотримання лексичних, фонетичних та інших мовних норм. У одній з книжок, наприклад, розповідається про діяльність «крупного радянського розвідника». Словосполучення крупний розвідник ужито недоречно, бо в українській мові слово «крупний» має лише одне значення — такий, що складається з окремих великих частинок. Наприклад, крупний (грубий) пісок. Під упливом багатозначнішого російського «крупный» в українських текстах з’являються помилкові сполучення крупне підприємство, крупний спеціаліст тощо. За лексичними нормами, у таких випадках доречно вживати слово великий (або інші слова — залежно від контексту): велика афера, широкий план, досвідчений фахівець.

У документах нерідко вживають слово займатися, хоча в синонімічному ряду є ліпші відповідники перекладу, скажімо, російських словосполучень «заниматься своим делом», «заниматься в школе» тощо. Основним значенням українського «займатися» є загорятися, спалахувати: «Зоря на небі рожева вже починала займатись» (Леся Українка). Омонімічне «займатися» слушне тоді, коли йдеться про захоплення, зацікавлення: займатися спортом, займатися музикою тощо. У решті випадків треба добирати інших слів: працювати, навчатися, робити, братися тощо. Отже, ліпше писати так: робити своє діло, навчатися в школі, спеціалісти провадять реставрацію.

Російське слово «качество» перекладається українською — якість. Але це не означає, що й фразеологізм «в качестве кого-то» можна відтворювати в якості когось. Словосполучення типу «в качестве депутата», «в качестве преподавателя» в українській мові мають відповідники: як депутат, як викладач. Перекладачеві не треба сліпо калькувати чужомовні фразеологізми. Приклад речення-кальки: «Треба негайно прийняти міри, щоб попередити протиправні дії». З погляду суто лексичних норм усі слова українські. Але російському вислову «принять меры» в українській мові відповідає усталений вислів ужити заходів. «Попереджувати» в нашій мові означає повідомляти наперед. Приміром: «Учасників опергрупи попередили, що бандити озброєні». А відповідником рос. вислову «предупредить (что?) противоправные действия» у нашій мові є запобігти (чому?) протиправним діям. Отже, відповідно до норм української мови наведене речення слід записати так: «Треба негайно вжити заходів, щоб запобігти протиправним діям».

Норм треба дотримуватись і не творити їх там, де немає в цьому жодної потреби. Скажімо, коли йдеться про сукупність дій, спрямованих на досягнення чогось, слід використовувати, як уже зазначалося, вислів уживати заходів: «правоохоронці вжили заходів», «уряд уживає заходів». Нерідко доводиться чути й читати: вживати заходи (помилка у виборі відмінка), у гіршому разі — приймати заходи, в іще гіршому — приймати міри.

Засмічують мову словосполучення-кальки вид на проживання (правильно — посвідка на проживания), повага до прав і достоїнства особи (треба — гідності особи), ведучий спеціаліст (провідний спеціаліст). Слід добирати найприродніші слова для певної ситуації в тій мові, якою перекладаєте. Саме з цих міркувань надається перевага не слову продовжуватися (калька з російського «продолжаться»), а українському тривати, коли йдеться про вимір у часі: робота (боротьба, розслідування) триває. Про поширеність і глибшу вкоріненість у ґрунт нашої мови слова «тривати» свідчать похідні від нього «тривалий», «тривалість», «тривало» й ін. Від продовжуватися таких утворень немає.

Багатозначне слово однієї мови може мати декілька варіантів перекладу в іншій. Скажімо, російське «общество» перекладається як суспільство — певний економічний лад і відповідна надбудова (посткомуністичне суспільство, суспільний лад, суспільні відносини); громада — люди, об’єднані спільністю становища або інтересів (українська громада, громадська думка); товариство — середовище, компанія, об’єднання (спортивне товариство, споживче товариство). Словосполучення «высшее общество», «изысканное общество» — відповідно вищий світ, добірне товариство.

У випусках теленовин ішлося про знищення наркотичної речовини (рос. «пальмового масла»). Українською мовою його називали по-різному: хто — маслом, хто — мастилом. Словник української мови дає таке визначення: масло — це харчовий продукт, який виробляють збиванням вершків або сметани (вершкове масло), а також жирова мінеральна речовина (купоросне масло, солярове масло). Щодо продукту рослинного походження, то він нашою мовою зветься олія (соняшникова, лляна, конопляна тощо). Отже, правильний переклад — пальмова олія. А мастило — це жирова речовина для змащування тертьових поверхонь механізмів.

Російське слово «составлять» може відтворюватися українським складати: «составлять доклад (план)» — складати доповідь (план). Але для значення «давати в сукупності» треба вживати слово становити: «экономический эффект составляет 5 млн гривень» — економічний ефект становить 5 млн гривень.

Відступи від норм сучасної української літературної мови знаходимо й у конструкціях таких речень: «Усе більшу популярність набувають ідеї...» (правильно «Дедалі більшої популярності набувають ідеї...»); треба писати й вимовляти не відповідно з їх інтересами, а відповідно до їхніх інтересів. У реченні «Журналіст на цей рахунок повідомив...» замість на цей рахунок слід ужити щодо цього. «Це стало можливим дякуючи новшествам...» — треба писати завдяки нововведенням, бо слово «дякуючи» в українській мові є дієприслівником, який у ролі прийменника ніколи не вживається.

Причина багатьох огріхів — калькування іншомовних слів і конструкцій. Скажімо, російським прикметникам «многочисленный» і «малочисленный» в українській мові відповідають слова численний і нечисленний. А в текстах і розмовах трапляються малочисленні (замість нечисленні) учасники зборів або, приміром, багаточисленні (замість численні) акції протесту.

Вислів грати роль доречний, коли йдеться про акторів. У переносному значенні вживається словосполучення відігравати роль. Синтаксично незграбне речення «Цей факт зіграє немаловажну (калька з російського слова) роль для припинення міжрелігійних конфліктів» слід відредагувати: «Цей факт відіграє неабияку роль у припиненні міжконфесійних конфліктів».

Російське слово «холост» (в анкетах) слід перекладати українським неодружений. Коли йдеться про припинення повноважень депутата, вживайте слово відкликати, а не відзивати. Замість запозичених незграбних і непотрібних русизмів вищестоящий та нижчестоящий треба вживати форми вищого ступеня прикметників вищий і нижчий, як це робиться в багатьох європейських мовах: вищі інстанції, нижчі структури тощо.

Багато років засмічують мову покручі співпадати і співставляти. На позначення цих понять є давні українські слова збігатися й зіставляти. Під упливом російського «отменять» часто недоречно вживають відміняти (рішення, наказ і т. ін.). Насправді українське відміняти (відмінювати) означає «робити щось або когось іншим, змінювати». На позначення ж поняття «визнавати щось недійсним, незаконним, припиняти дію чогось» є слово скасовувати. Отож можна скасувати наказ (вказівку, вирок).

Замість калькованого з російської мови вислову підписка на газети або гібридного передплата на газети слід уживати суто українського передплата газет. Те ж саме з калькою накладна плата. Є оригінальне слово післяплата: «надсилаємо післяплатою».

Різне значення мають вислови на адресу і за адресою. Перший означає напрям дії: «Лист надішліть (не направте) на адресу...». Другий вказує місце, де відбувається дія: «Офіс міститься (або розташований, але не знаходиться) за адресою...». Правильними є речення «По довідки звертайтеся на адресу...»; «Збори відбудуться за адресою...»

Зверніть увагу на правильне відтворення географічних та інших назв. Приміром, дехто пише й вимовляє: Турція, Словакія, Венгрія, Беларусь — замість нормальних назв: Туреччина, Словаччина, Угорщина, Білорусь. Суперечать законам української мови й такі написання, як Бєлгород-Дністровський, Старобєльськ, Ровно, Сєверодонецьк. Правильні назви міст: Білгород-Дністровський, Старобільськ, Рівне, Сіверськодонецьк.

Близькість мов на лексичному й інших рівнях аж ніяк не є підставою для беззастережного копіювання або перенесення назв різних понять з однієї мови в другу. «Помилки в доборі слів пояснюються недостатнім рівнем знання мови, — зауважує професор Олександр Пономарів. — Огріхи цілком природні в мовленні людей, котрі починають опановувати якусь мову. Таких вад не треба боятися, бо людина не може негайно опанувати мову в повному обсязі. Але початківці, новачки повинні мати певні мовні орієнтири, взірці...» Такі зразки здебільшого дає нам друковане слово.

(Далі буде)

За науковими виданнями й матеріалами ЗМІ
підготовлено ВБФ «Журналістська ініціатива»