Складні випадки написання

Як уживати форми іменників у сполученні з числівниками? За правилом, у поєднанні з числівниками два, три, чотири іменники мають форму називного відмінка множини: два офіцери, три кімнати, чотири пістолети. Закінчення -а вживається в іменниках, що мають суфікс -ин (який випадає у множині): киянин — кияни — три киянина.

Потребує пояснень і вживання з числівниками слова чоловік. Коли ми кажемо два (три, чотири) чоловіки, то маємо на увазі лише представників чоловічої статі. А коли йдеться про певну кількість людей незалежно від статі, то маємо закінчення -а: «В акції взяли участь 32 чоловіка (тобто люди обох статей)». А ліпше сказати — 32 особи.

Правильно треба писати два з половиною рази або два й п’ять десятих раза. Кількісна назва раз відмінюється як і мільйон, мільярд. Отож у поєднанні з числівниками два, три, чотири вона має форму рази (слово «половина» втрачає предметне значення), а з іншими дробовими числівниками — раза.

Як правильно написати: у Республіці Польща чи в Республіці Польщі? В українській літературній мові існують обидві форми. Назви іноземних держав узгоджуються зі словом республіка, якщо мають форму жіночого роду, і не узгоджуються, якщо мають форму чоловічого роду: у Республіці Польщі; Республікою Францією; у Республіці В'єтнам. Назви іноземних адміністративно-територіальних одиниць не узгоджуються: зі штату Атланта, у провінції Тоскана.

Знання законів поєднання й розміщення слів у реченні — складова частина культури мовлення. У службових документах і в усному спілкуванні нерідко трапляються порушення синтаксичних норм, наприклад: військова служба його багато чому навчила; учитися англійській мові. Тут явно помилкові конструкції, оскільки дієслова вчити (вчитися), навчати (навчатися) вимагають після себе іменника не в давальному, а в родовому відмінку: учити(ся), навчати(ся) (чого?) мови, музики, багато чого.

Конструкції речень на зразок «Згідно наказу директора, здійснюються заходи...» не відповідають синтаксичним нормам, бо прийменник «згідно» вживається з іменником в орудному відмінку та прийменником з. Отож правильно — згідно з наказом (законом, рішенням, постановою тощо).

На відміну від російських українські прийменники у й в за значенням нічим не відрізняються один від одного. Російському прийменникові у (вблизи, около чего-то) в українській мові відповідають коло, біля, край, перед та інші. Наприклад: «быть у власти» — бути при владі, «у входа» — біля (коло) входу, «у дороги» — при дорозі (край дороги), «у руля» — за кермом, «у микрофона» — перед мікрофоном.

Основне призначення прийменника з-за (фонетичний варіант із-за, синонім з-поза) — вказувати на просторові відношення: «Постріл пролунав з-за Дніпра». У просторовому значенні прийменники з-за (із-за) та з-поза збігаються з російським «из-за». Але російський прийменник відтворює також відношення причини й мети, які безпідставно переносяться в українську мову: проблеми виникли з-за розриву дипломатичних відносин; погодився співпрацювати з-за грошей. Нормативі українські вислови — через розрив дипломатичних відносин; заради грошей.

На означення взаємин, стосунків між членами колективу, громади, між суспільними групами, класами, суспільно-економічними та політичними об\'єднаннями використовуються слова відносини, стосунки, взаємини (міжнародні відносини, взаємини між керівником і підлеглим, приятельські стосунки). Слово стосунки вживається і на означення зв\'язків, контактів взагалі (стосунки з пресою). Коли йдеться про вияви почуттів, вживається слово ставлення (ставлення до колег). Взаємозв\'язки між предметами, явищами виражає слово відношення, яке передає зміст поняття «стосунки, причетність до кого-, чого-небудь; зв\'язок із ким або чим»: мати відношення до злочинних дій (тобто бути причетним до злочинних дій).

Слово положення означає розташування у просторі (прямовисне положення), теоретичне твердження чи думку (основні положення статуту), зведення законів, правил (Положення про медаль «Ветеран праці»).

Становище — це події, обставини, ситуації (становище в Чечні).

Слово стан має вужче значення — це сукупність певних явищ, процесів (стан здоров\'я, стан справ, стан сп\'яніння, фізичний стан).

Дещо про наголос. З погляду загальнонародної мови діалектним є наголос Україна, український (наголошену літеру виділено), а з погляду літературної мови він просто застарілий. Сучасна норма припускає єдино можливий наголос на третьому складі — Україна, український.

Правильні наголоси: новий, фаховий випадок, середина, ненависть, принести, беремо, дістаємо. Іменники «шлях» і «час» у родовому відмінку мають наголос на основі слова: «шляху», «часу».

(Далі буде)

За науковими виданнями й матеріалами ЗМІ
підготовлено ВБФ «Журналістська ініціатива»