КНИЖКА «ЖУРНАЛІСТИ З КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ»
З ініціативи групи українських журналістів побачила світ книжка про... самих же представників цієї популярної професії. На сторінках видання з красномовною назвою «Журналісти з Київського університету. Спогади. Світлини. Імена» (Фастів: Поліфаст, 2008) враженнями про незабутню студентську юність діляться вихованці факультету (нині інституту) журналістики різних років, починаючи з 1952-го, коли в столиці України відбувся перший випуск спеціалістів для засобів масової інформації.
Особливість книжки в тому, що в ній уміщено офіційні списки всіх випускників стаціонару, які здобули дипломи журналістів у Шевченковому університеті. Доповнюють ці переліки прізвищ цікаві розповіді, коментарі, спогади когось із представників того чи того курсу. Зібрані докупи «мемуари» – дуже різні за творчими почерками, підходами, фактажем, емоційними оцінками та враженнями – створюють мозаїчне літописне полотно. Погортати таке видання буде, безумовно, цікаво колишнім випускникам альма-матер, які в її стінах гризли граніт науки, і тим, для кого, власне, працюють майстри слова – читачам газет, журналів, користувачам Інтернету, телеглядачам і радіослухачам. Адже з-поміж авторів спогадів – керівники редакцій, знані професіонали, творчі особистості: Михайло Балтянський, Людмила Лисенко, Микола Кіпоренко, Віктор Пасак, Вітольд Прощаков, Сергій Савелій, Віктор Скрипник, Микола Шибик, Микола Шудря та багато інших журналістів.
Автори й виконавці проекту – Анатолій Горлов, Яків Гальченко, Геннадій Душейко, Віктор Корніюк, Георгій Косих, Микола Махінчук, Сергій Правденко та Михайло Сорока. Попередницею нового видання вважається книжка «Уроки журналістики і життя» (2002), яка вийшла у світ з-під пера гурту тих самих авторів і виконавців – однокурсників, які закінчили факультет журналістики Київського державного університету 1972 року.
Схожу, хоч і не такого обсягу, колективну працю, якій дали назву “Курсова робота” (наголос – на літері “у”), підготували, до речі, й випускники 1982 року Юрій Бондар та автор цих рядків. У ній стисло оповідається про здобутки випускників у професійній, громадській, творчій діяльності, вміщено спогади, веселі бувальщини зі студентського життя, фотолітопис та список курсу. Проте відтворити друком це літературно-художнє видання поки що не спромоглися, тому й презентували однокашникам на “Журналістській весні-2007” електронні копії брошури на компакт-дисках. Залік, можна сказати, склали, але праця над “Курсовою роботою” ще триває. До речі, випуск-1982 відзначився на багатьох фронтах: його представники є (цитую) “в когорті “генералів журналістики” і в лавах письменників, з-поміж орачів наукової ниви і в дипломатичному корпусі країни, серед захисників Вітчизни і навіть в унікальній футбольній команді “Журналіст України”, яка грає вже 15 років і є організатором традиційного дитячого турніру на Поділлі, а також бере участь в аматорських міжнародних і екстремальних матчах.
На курсі мало не кожний десятий – заслужений журналіст України. Є автори телефільмів, театральних вистав, творів образотворчого мистецтва, книжок художньої прози, публіцистики, поезії, наукових праць. Є кавалери орденів, лауреати престижних премій, переможці в конкурсах професійної майстерності. Є засновники журналістських династій...
Кожний колишній спудей має неосяжний світ спогадів, у який можна привести всіх, кому цей світ цікавий. Треба лише взятися за перо чи в якийсь день (або й уночі) натхненно потискати “клаву”. А про друкарський верстат для увічнення безсмертних творінь подбаємо гуртом”.
Творцям проекту-2008 допомагали опрацювати тексти й ілюстрації колеги з редакцій газет «Голос України» та «Урядовий кур’єр». І хоч, на жаль, не на всіх курсах знайшлися охочі поділитися враженнями про студентську юність, атмосферу, що панувала в університетських аудиторіях (через це деякі списки надруковано без жодних коментарів), усе-таки є впевненість, що «далі буде». Буде своєрідна бібліотечка, про яку сказав головний редактор «Урядового кур’єра» Михайло Сорока на презентації книжки в Національній спілці журналістів України.
Голова спілки Ігор Лубченко й інші промовці висловили сподівання, що нове видання сприятиме згуртуванню працівників преси й надихне їх на творчу, так би мовити, «ліквідацію білих плям» у започаткованому ентузіастами літописі. Для реалізації колективних проектів украй важливо, щоб була цехова солідарність у кращих традиціях журналістського братства. До цього закликав колег і Микола Махінчук: «Тримайтеся один одного, пишіть, зробіть щось краще, бо це ж – історія нашої журналістики».
Автори нової книжки зауважили, що надруковані списки містять, на жаль, і певні неточності (деякі архівні документи, пошкоджені часом, нині навіть важко прочитати). Тож, коли буде змога ретельніше вивірити (звичайно, з участю випускників різних років) опубліковані матеріали й зібрати грошей на наступне видання – допрацьоване й доповнене, – огріхів буде менше. А поки що книжка, яка побачила світ тисячним накладом і вже стала раритетом, дає змогу кожному читачеві доторкнутися до спогадів і, як влучно висловилася колега Надія Сміян, «відтворити в пам’яті обличчя й характери людей, з якими колись ділив найпрекрасніші моменти».
Сергій Шевченко,
випускник факультету журналістики
Київського держуніверситету 1982 року
Особливість книжки в тому, що в ній уміщено офіційні списки всіх випускників стаціонару, які здобули дипломи журналістів у Шевченковому університеті. Доповнюють ці переліки прізвищ цікаві розповіді, коментарі, спогади когось із представників того чи того курсу. Зібрані докупи «мемуари» – дуже різні за творчими почерками, підходами, фактажем, емоційними оцінками та враженнями – створюють мозаїчне літописне полотно. Погортати таке видання буде, безумовно, цікаво колишнім випускникам альма-матер, які в її стінах гризли граніт науки, і тим, для кого, власне, працюють майстри слова – читачам газет, журналів, користувачам Інтернету, телеглядачам і радіослухачам. Адже з-поміж авторів спогадів – керівники редакцій, знані професіонали, творчі особистості: Михайло Балтянський, Людмила Лисенко, Микола Кіпоренко, Віктор Пасак, Вітольд Прощаков, Сергій Савелій, Віктор Скрипник, Микола Шибик, Микола Шудря та багато інших журналістів.
Автори й виконавці проекту – Анатолій Горлов, Яків Гальченко, Геннадій Душейко, Віктор Корніюк, Георгій Косих, Микола Махінчук, Сергій Правденко та Михайло Сорока. Попередницею нового видання вважається книжка «Уроки журналістики і життя» (2002), яка вийшла у світ з-під пера гурту тих самих авторів і виконавців – однокурсників, які закінчили факультет журналістики Київського державного університету 1972 року.
Схожу, хоч і не такого обсягу, колективну працю, якій дали назву “Курсова робота” (наголос – на літері “у”), підготували, до речі, й випускники 1982 року Юрій Бондар та автор цих рядків. У ній стисло оповідається про здобутки випускників у професійній, громадській, творчій діяльності, вміщено спогади, веселі бувальщини зі студентського життя, фотолітопис та список курсу. Проте відтворити друком це літературно-художнє видання поки що не спромоглися, тому й презентували однокашникам на “Журналістській весні-2007” електронні копії брошури на компакт-дисках. Залік, можна сказати, склали, але праця над “Курсовою роботою” ще триває. До речі, випуск-1982 відзначився на багатьох фронтах: його представники є (цитую) “в когорті “генералів журналістики” і в лавах письменників, з-поміж орачів наукової ниви і в дипломатичному корпусі країни, серед захисників Вітчизни і навіть в унікальній футбольній команді “Журналіст України”, яка грає вже 15 років і є організатором традиційного дитячого турніру на Поділлі, а також бере участь в аматорських міжнародних і екстремальних матчах.
На курсі мало не кожний десятий – заслужений журналіст України. Є автори телефільмів, театральних вистав, творів образотворчого мистецтва, книжок художньої прози, публіцистики, поезії, наукових праць. Є кавалери орденів, лауреати престижних премій, переможці в конкурсах професійної майстерності. Є засновники журналістських династій...
Кожний колишній спудей має неосяжний світ спогадів, у який можна привести всіх, кому цей світ цікавий. Треба лише взятися за перо чи в якийсь день (або й уночі) натхненно потискати “клаву”. А про друкарський верстат для увічнення безсмертних творінь подбаємо гуртом”.
Творцям проекту-2008 допомагали опрацювати тексти й ілюстрації колеги з редакцій газет «Голос України» та «Урядовий кур’єр». І хоч, на жаль, не на всіх курсах знайшлися охочі поділитися враженнями про студентську юність, атмосферу, що панувала в університетських аудиторіях (через це деякі списки надруковано без жодних коментарів), усе-таки є впевненість, що «далі буде». Буде своєрідна бібліотечка, про яку сказав головний редактор «Урядового кур’єра» Михайло Сорока на презентації книжки в Національній спілці журналістів України.
Голова спілки Ігор Лубченко й інші промовці висловили сподівання, що нове видання сприятиме згуртуванню працівників преси й надихне їх на творчу, так би мовити, «ліквідацію білих плям» у започаткованому ентузіастами літописі. Для реалізації колективних проектів украй важливо, щоб була цехова солідарність у кращих традиціях журналістського братства. До цього закликав колег і Микола Махінчук: «Тримайтеся один одного, пишіть, зробіть щось краще, бо це ж – історія нашої журналістики».
Автори нової книжки зауважили, що надруковані списки містять, на жаль, і певні неточності (деякі архівні документи, пошкоджені часом, нині навіть важко прочитати). Тож, коли буде змога ретельніше вивірити (звичайно, з участю випускників різних років) опубліковані матеріали й зібрати грошей на наступне видання – допрацьоване й доповнене, – огріхів буде менше. А поки що книжка, яка побачила світ тисячним накладом і вже стала раритетом, дає змогу кожному читачеві доторкнутися до спогадів і, як влучно висловилася колега Надія Сміян, «відтворити в пам’яті обличчя й характери людей, з якими колись ділив найпрекрасніші моменти».
Сергій Шевченко,
випускник факультету журналістики
Київського держуніверситету 1982 року