Японський проєкт: дослідження «чорнобильського» болю

        На початку цієї весни Всеукраїнський благодійний фонд «Журналістська ініціатива» проводить інформаційну кампанію «Здоров’я майбутніх поколінь». Вона пов’язана з круглою датою – 10-ми роковинами однієї з найбільших у світі атомних аварій, що сталася 11 березня 2011-го на японській АЕС «Фукусіма-1» (друга й третя світлини 2011 року – з сайту tepco.co.jp), а також із прийдешніми 35-ми роковинами Чорнобильської катастрофи (перша світлина 1986 року).

 

«Кампанія триватиме по 26 квітня, – розповіла засновниця й президент фонду Людмила Мех. – Наша мета як інформаційного партнера «Японського фонду майбутніх поколінь» цією акцією привернути увагу влади й суспільства до питань оздоровлення населення, а особливо дітей, які живуть на територіях, що постраждали внаслідок атомної аварії».

 

      Людмила Мех нагадала, що в травні 2019-го до України приїздила з Сайтами делегація фонду, який очолює громадський діяч Джунічі Ковака. Гості зустрілися з керівництвом Центрального комітету Профспілки працівників атомної енергетики та промисловості України й ознайомилися з її діяльністю щодо соціального захисту «чорнобильців». За круглим столом з ініціаторами зустрічі бесідували заступники голови Атомпрофспілки Олексій Лич і Павло Прудников.

 

Цьогоріч очільник непідприємницького фонду, який у Японії видає журнал про безпеку харчових продуктів і життя, підготував до друку велику за обсягом статтю про соціальну ініціативу, відому в Україні як «Японський проєкт. Пропонуємо увазі читачів витяги з цієї роботи – про те, які болі виникають через внутрішнє опромінення організму і чи можна вважати прийнятними чинні міжнародні стандарти радіаційного забруднення харчів.

 

Шкодить внутрішнє опромінення

 

Ініціатори Японського проєкту, якому цьогоріч минає вже дев’ять років, звернули увагу на те, що внутрішнє радіаційне опромінення призводить до пошкодження м'язових тканин і нервової системи організму.

 

«Усі діти хворі!» – сказали нам у школі села Можари поблизу Овруча на Житомирщині, – пише Джунічі Ковака. – Відтоді ми активно включилися в оздоровлення й лікування дітей, що проживають на територіях, забруднених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Ці наші дослідження в Україні згодом стали відомі як Японський проєкт і з вдячністю сприйняті місцевими жителями.

 

У процесі роботи ми з’ясували, що коли оцінювати безпечність харчових продуктів, слід враховувати шкоду, якої завдає внутрішнє опромінення м'язовим тканинам, нервовій системі та клітинам мозку. І дійшли висновку, що чинний міжнародний стандарт радіоактивного забруднення харчових продуктів потрібно істотно знизити. Коли сталася аварія на АЕС «Фукусіма-1» 2011 року, всі знали, що радіація небезпечна. Шкідливість зовнішнього опромінення добре відома, але іншим небезпечним факторам не приділяли належної уваги.

 

Коли ми проводили друге дослідження в Україні 29 травня 2012 року в селі на незабрудненій території за 50 км на південь від Києва, опитали переселенців із заражених територій і вперше почули від 4-річної дівчинки, що в неї болять коліна. Звідти ми поїхали збирати інформацію на заражені території.

 

Першого червня проїжджали село Можари, приблизно за 125 км на захід від ЧАЕС, і вирішили зупинитися коло школи. "Як почуваються діти?" – поцікавився я. "Вони всі хворі!" – відповіла завуч. Вона зібрала близько 20 дітей і я спитав: "У кого болять ноги?" Майже половина з них підняла руки. Далі спитав: "У кого болять руки? А голова?" – приблизно половина з них підняла руки. Ми обійшли село, не лише школу, і розмістили вимірювальні прилади на землі в 20 місцях, щоб перевірити дозу опромінення. Середня доза становила 0,115 мікрозіверта на годину, що відповідає одному мілізіверту на рік.

 

Міжнародний норматив становить 1 мілізіверт на рік, без урахування природного фону й опромінення при медичному обстеженні. Тобто це село можна вважати безпечним, а нам сказали, що "всі діти хворі"... Тоді ми перейшли до вивчення болю. Після того як повернулися до Японії, зі мною зв'язалася 26-річна мешканка села Бігунь, що неподалік від Можарів. Наталія народилася в рік аварії на ЧАЕС. Ця жінка сказала, що відчуває біль у всьому тілі й що їй дуже важко жити. Ми організували їй поїздку на південь у місцевість, що не постраждала після аварії. Там Наталія 70 днів проходила курс оздоровлення.

 

У процесі третього дослідження, проведеного з вересня 2012 року, ми вирішили з'ясувати, який відсоток школярів відчуває хронічний біль у будь-якій частині тіла, і виявили незвично велику кількість таких дітей. Того вечора до готелю завітала Наталія, що повернулася після курсу оздоровлення. Широко усміхаючись, вона сказала: «Знаєте, у мене нічого не болить». Лише на 46-й день біль став відступати. «Наступного року я виходжу заміж за свого хлопця з Києва», – сказала вона. Я зібрав гроші в японських учасників проєкту і вручив дівчині як подарунок, порадивши: «Тобі ліпше їхати до Києва й жити там, а не повертатися в село Бігунь».

 

Чисті продукти – ваше здоров’я

 

З листопада дев'ять сімей переселенців, які проживали на незабрудненій території в селі Ковалин поблизу Переяслава Київської області і які скаржилися на поганий стан здоров'я, стали вживати в їжу продукти з низьким рівнем вмісту радіонуклідів. Здоров'я дітей з цих сімей згодом поліпшилося, зникали больові відчуття. У грудні ми попросили сім'ї в селі Бігунь на території Житомирщини так само зменшити вживання забруднених продуктів.

 

Біль з'являється, коли вміст радіонуклідів у харчових продуктах становить щонайменше 1,1 Бк/кг (Бк – бекерель, одиниця виміру активності радіонукліда).

 

У межах четвертого дослідження в березні 2013 року ми вирушили до Харкова з'ясувати, наскільки має бути знижений рівень забруднення довкілля, щоб у дітей не виникали больові симптоми. Відвідуючи там школи й чуючи веселі голоси дітей, ми пересвідчилися, що всі вони здорові. Не було жодної дитини з хронічними болями.

 

    У травні 2013-го ми надали школам, залученим до Японського проєкту, калійні добрива для внесення в ґрунт на сільських присадибних ділянках і спостерігали зміни в забрудненні цезієм рослин і зменшення болів у дітей. Підтримку в цих дослідженнях нам надавав Микола Лазарєв, доцент кафедри радіобіології та радіоекології Національного університету біоресурсів і природокористування України, який став важливим консультантом в оцінці рівнів забруднення харчових продуктів у населених пунктах Народицького і Овруцького районів Житомирщини. Він організував дослідження харчових продуктів у сільських школах на вміст радіонуклідів і консультував проведення найбільш ефективних прийомів для зменшення забруднення молока цезієм аж до 1 Бк/кг.

 

На знімку: Джунічі Ковака (зліва) і доцент Микола Лазарєв

 

* * *

  Як вважає ініціатор Японського проєкту Джунічі Ковака, завдяки зниженню забрудненості харчів радіонуклідами люди позбуваються болів, спричинених внутрішнім впливом радіації, яка пошкоджує м’язові й нервові клітини організму. Дослідник радить не вживати «дарів лісу», особливо грибів – найбільших накопичувачів радіоактивних речовин. А серед його висновків з проведеної останніми роками роботи є й такий: і в Україні, і в Японії чинний стандарт вмісту цезію-137 у харчових продуктах не може захистити здоров'я людини, отож треба знизити міжнародний норматив для харчових продуктів до 1 Бк/кг. З цією пропозицією японці мають намір звернутися до компетентної міжурядової організації.

 

За матеріалами ВБФ «Журналістська ініціатива»

 

Фото Сергія Шевченка