У далекому 1986-му світ облетіли звістки про техногенну катастрофу на Чорнобильській АЕС, а у 2011-му – про трагедію на "Фукусімі-1". Це спонукало японського громадського діяча Джунічі Коваку та його колег звернути пильну увагу на проблему радіаційного зараження продуктів, бо людина, споживаючи такі харчі, наражається ще й на внутрішнє опромінення. Про це пише журнал з питань агробізнесу "Пропозиція".

 

Пан Ковака з 1984 року вивчав вплив на здоров'я людини продуктів, що містять консерванти, канцерогени та інші шкідливі речовини. Для цього заснував Асоціацію «Фонд безпеки продуктів харчування та життя» й видає однойменний журнал. Адже його острівна країна десятиліттями від часів Другої світової війни й атомних бомбардувань Хіросіми та Нагасакі шукає способів ефективного оздоровлення нації.

 

Тож озброєний майже 30-річним досвідом вивчення впливу харчових продуктів на здоров’я людей, японець уперше прибув до України 2012 року. Сподівався, що за більш як два десятиліття Київ набув знань і досвіду протидії внутрішньому опроміненню населення, але… на Джунічі, можна сказати, чекало розчарування. Об’їздивши кілька населених пунктів Житомирщини (Овруч, Можари, Бігунь, Піщаниця, Народичі) й Київщини (Радинка) він побачив: поблизу зони відчуження ЧАЕС дорослі й малеча харчувалися городиною, споживали тамтешні молоко й м’ясо, гриби та ягоди, зібрані в лісі. І це – на забруднених цезієм і стронцієм землях! Саме тому, зробив висновок іноземний гість, 70 % дітей скаржилися на болі в ногах, 60% – на головні болі...

 

«Приголомшили японця показники вмісту радіоактивних речовин у попелі, взятому на аналіз у кількох бігунських сім'ях, – пригадує Микола Завадський, автор кількох статей на цю тему й колишній головний редактор Овруцької районної газети «Зоря». – У попелі рівень забруднення перевищував допустимий у кілька тисяч разів! Отож використовувати спалену місцеву деревину як добрива неприпустимо. Тому й нас вразили дії японських друзів: на зібрані в їхній країні благодійні кошти Ковака і його однодумці придбали українські калійні добрива й щороку їх у квітні роздавали сім'ям, у яких є діти шкільного й дошкільного віку і які проживають на територіях Бігунської, Можарівської та Піщаницької сільрад».

 

Жителям Бігунської сільради безплатно надали 10 тонн цих добрив, Можарівської – 4 тонни, Піщаницької – 6 тонн. І така допомога триває не один рік! Звісно, всі, хто вніс добрива, щиро вдячні японцям за допомогу й розуміння наших проблем, каже Микола Завадський.

 

Джунічі Ковака й Асоціація «Фонд безпеки продуктів харчування та життя» найбільше уваги приділили саме вивченню питань протидії радіаційному забрудненню харчів на територіях, що лежать на захід від Чорнобиля. Цей досвід став у пригоді японцям також у них на батьківщині, де склалися схожі умови – утворилася смуга радіаційно забрудненої території після аварії на АЕС «Фукусіма-1» (2011 рік).

 

Промінь світла з Країни вранішнього сонця

 

Проєкт в Україні японці розпочали в листопаді 2012 року. Спочатку це була спонтанна волонтерська допомога окремим українським сім'ям з дітьми – «чорнобильцям», жителям і переселенцям з Полісся.

 

Розпочали працювати з трьома родинами із села Бігунь Овруцького району (11 дорослих і 6 дітей), згодом залучили ще вісім сімей переселенців у селі Ковалин поблизу Переяслава на Київщині (24 дорослих і 23 дітини), які мають проблеми зі здоров'ям. Щоб максимально знизити вплив радіонуклідів, деякі місцеві продукти, передусім м'ясо, молоко тощо, замінили привізними, екологічно чистими, перевіреними на вміст цезію і стронцію. Місцевим жителям також довелося відмовитися від споживання грибів, лісових ягід та річкової риби як найбільших накопичувачів радіонуклідів.

 

Далі проєкт розвивався так: значно більшій кількості сімей, що живуть як на забруднених територіях, так і на порівняно чистих, щовесни видавали міндобрива. Зі слів Миколи Завадського, на Овруччині протягом п'яти років добрива отримують сім'ї, діти яких навчаються в Піщаницькій, Можарівській та Бігунській школах і стали учасниками соціального Японського проєкту – під цією назвою він тепер відомий в обох країнах. Внесення калійних міндобрив у ґрунт (на городи й пасовища) – ефективний засіб захисту рослин від накопичення радіонуклідів. Цезій-137, приміром, на молекулярному рівні схожий на калій, і якщо останнього рослині не вистачає в ґрунті, то вона всотує радіоактивні елементи.

 

«На початку нашої роботи ми намагалися вивчати, як наслідки ядерної аварії позначаються на людській генетиці, а вже під час свого другого візиту звернули увагу на те, що діти скаржилися на болі в ногах і головний біль, що згодом змінило напрям нашої співпраці», – уточнює пан Ковака.

 

Шість років тому (2015 р.) до Японського проєкту активно долучилися як консультанти українські вчені Національного університету біоресурсів і природокористування, зокрема кандидат біологічних наук, доцент кафедри радіобіології та раідоекології НУБіП Микола Лазарєв. Відтоді програма проєкту значно розширилася: запроваджено системний контроль якості харчування учасників програми, проведено рекультивацію ґрунтів під випас худоби, а на присадибних ділянках внесено міндобрива. Паралельно тривали медичні обстеження школярів, лікування дорослих і дітей – масажі за японськими методиками, консультації, безплатно надавали медпрепарати й харчові добавки та навіть у межах експерименту оздоровили молоду жительку Бігуні, яка перебувала на півдні України майже 2,5 місяця). Пан Ковака й усі, хто опікувався українцями, можуть пишатися досягнутими результатами. Доза внутрішнього опромінення учасників програми з восьми сіл Овруцького, Народицького (Житомирщина) та Поліського районів (Київщина) зменшилась у 10 разів.

 

«Населенню потрібно мати об'єктивну інформацію про реальний стан справ з радіоактивним забрудненням продуктів, води, довкілля та знати, як уберегтися від внутрішнього опромінення, – каже Микола Лазарєв. – На жаль, Японський проєкт нині – єдиний в Україні, що реально виконується на благодійні внески японців і спрямований на зниження радіоактивного забруднення харчових продуктів. Від нашої держави такої допомоги поки що немає».

 

На думку вченого, звести вплив радіації до мінімуму на організм поліщуків складно тому, що не всі жителі цього регіону готові відмовитися від вживання дарів лісу. Не менша проблема – спалювання в домашніх печах деревини, що містить радіоактивні елементи й перетворює попіл на непридатні для використання «радіоактивні відходи». Поліщуки з діда-прадіда вносили попіл замість добрив на присадибні ділянки. Після аварії на ЧАЕС люди знову-таки підживлюють городину, але тепер… радіонуклідами. Хоча якість продукції можна поліпшити навіть звичайним угноєнням ґрунту. У такому разі рослини насичуватимуться поживними речовинами, а не шкідливими.

 

Зрушення є!

 

У жовтні 2020-го Микола Лазарєв і його група радіобіологів перемогли в конкурсі «Наука для безпеки людини та суспільства» і виграли грант на виконання проєкту «Целюлозоруйнуюча активність мікрофлори ґрунтів Українського Полісся в умовах радіоактивного забруднення та її участь у ґрунтоутворюючих процесах (включаючи пірогенно трансформовані ґрунти)». Отже, розпочинається новий етап у дослідження заражених територій.

 

«Ліквідація наслідків масштабної радіаційної аварії на Чорнобильській АЕС, що сталася майже 35 років тому в Україні, наглядно показала не лише реальну небезпеку від «мирного» атому, а й довела: у людства не лишається вибору й жити доводиться з постійною присутністю в довкіллі надлишкових кількостей штучних радіонуклідів. На жаль, методичні фундаментальні дослідження впливу радіаційного фактору на окремих представників біоти й мікробіоти, навіть у зоні відчуження, проводяться в дуже обмеженому обсязі й поки ще не систематизовані та не гармонізовані методично. І дотепер немає однозначної відповіді: як впливають малі дози радіації на біоту, а саме за цих умов проживають нині люди на територіях, забруднених штучними радіонуклідами після аварій на Чорнобильській АЕС і АЕС «Фукусіма-1».

 

Група під керівництвом Миколи Лазарєва, як повідомив науковець, уже розпочала роботи в повному запланованому обсязі на Поліссі. Відібрано полігони з наявністю градієнту радіоактивного забруднення, проведено потужний моніторинг й виокремлено два полігони в зоні безумовного (обов’язкового) відселення (Народицький район Житомирської області), де практично на одному полі питома активність радіоактивного цезію в ґрунті змінюється від 600 до 3000 Бк/кг. Другий полігон лежить у зоні відчуження (район «Рудого лісу») з «дуже» великими рівнями радіоактивного забруднення й помірними значеннями.

 

Науковці розраховують на результати, які поповнять наші знання щодо впливу радіаційного чинника на ґрунтову мікрофлору, яка виконує важливу (головну) функцію із забезпечення родючості ґрунту з комплексом наступних взаємозв’язків у трофічних ланцюжках, що ведуть до людини.

 

У пошуках відповідей на глобальні питання: Чорнобиль і Фукусіма

 

Україна і Японія, як відомо, уклали 2012 року угоду про співробітництво у сфері поліпшення післяаварійного реагування на надзвичайні ситуації на атомних електростанціях. Це дало змогу обмінюватися досвідом і спільно шукати найоптимальніших способів подолання й мінімізації наслідків техногенних катастроф на АЕС.

 

У квітні 2017-го в Україні на території зони відчуження стартував українсько-японський проєкт, спрямований на поліпшення радіаційного контролю довкілля та законодавчої бази в нашій країні для екологічної реабілітації радіоактивно забруднених територій. У березні 2021 року розпочала співпрацю група спеціалістів у межах програми «Наукове і технологічне партнерство в інтересах сталого розвитку» (SATREPS), повідомило Державне агентство України з управління зоною відчуження (ДАЗВ).

 

Проєкт фінансує Японія. Бенефіціар від України – ДАЗВ; реципієнти (кінцеві користувачі) – 12 державних підприємств, установ і організацій, що працюють у галузі безпеки й вивчення радіаційних характеристик у навколишньому природному середовищі. Координатор робіт у зоні відчуження – ДСП «Екоцентр». У частині радіобіологічних досліджень проєкту SATREPS беруть участь працівники Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.

 

Втім, серед проєктів українсько-японської співпраці на недержавному рівні унікальним залишається соціальний проєкт Джунічі Коваки, у межах якого оздоровлено не одну тисячу переселенців з колишнього Чорнобильського району й жителів територій, які постраждали внаслідок ядерних катастроф на ЧАЕС і "Фукусімі-1".

 

І один самурай у полі – воїн

 

Шкода, що Японський проєкт, яким опікується непідприємницький фонд з агломерації Токіо – єдиний, який реально діє в Україні. Законом вилучені з сільськогосподарського обігу землі чорнобильської зони, але… там аж ніяк не пустища: часто на них ведуть господарську діяльність невідомі фірми, масово вирощують агрокультури, торгують потім вирощеним збіжжям. Ніхто на цих землях не проводив рекультивації. Які агротехнології використовуються, проконтролювати неможливо. Бо вже не існує в Україні ні радіологічної інспекції, ні санітарної служби.

 

Попри численні звернення учасників Японського проєкту до влади всіх рівнів – від районної і обласної до народних обранців – глобальної проблеми оздоровлення постраждалих українців ніхто не розв’язує.

 

Інша ситуація в далекій Японії. Її жителі збагнули: про здоров’я нації потрібно дбати повсякчас. І особливо, якщо стаються такі страшні техногенні лиха, як аварії на атомних електростанціях. І в справі збереження людського здоров’я треба бути настирливими. Наполегливість Джунічі Коваки й майже 4 тисяч небайдужих японців, об’єднаних згаданою асоціацією і Японським фондом майбутніх поколінь, може бути нам добрим прикладом.

 

На жаль, ще одна біда – пандемія коронавірусу – з початку 2020-го скасувала низку заходів, спрямованих на розвиток японського проєкту пана Коваки: і його найважливішої наукової частини, і суто доброчинної, пов’язаної з соціальною допомогою «чорнобильцям».

 

Утім, спілкування партнерів не припиняється – триває в режимі онлайн і поштою. Проєкт має перспективу, про що свідчить, зокрема, й оголошена Всеукраїнським благодійним фондом «Журналістська ініціатива» в лютому 2021-го інформаційна кампанія «Здоров’я майбутніх поколінь». Її підтримали Національна спілка журналістів України і низка вітчизняних медіа. Бо для українців проблема Чорнобиля нікуди не зникла. Вона – постійне нам нагадування: аварія на ЧАЕС – наша національна трагедія. І боротися з її наслідками – наш і людський, і громадянський обов'язок.

 

Н. Черешинська

 

Джерело: Пропозиція, 04/2021, С. 16–19