Голова НСЖУ Сергій Томіленко з трибуни Генасамблеї ООН закликав світ підтримувати Україну й українських журналістів, поінформувати про розслідування воєнних злочинів росії та наголосити на потребі бойкоту і притягнення до відповідальності її пропагандистів.

 

З нагоди Всесвітнього дня свободи слова на запрошення штаб-квартири ЮНЕСКО керівник творчої спілки виступив у Нью-Йорку. Його промова стосувалася ролі журналістів і медіа в захисті прав людини під час війни, в якій росія вбиває мирних громадян щодня…:

 

Напередодні відрядження до Нью-Йорка для участі в офіційних заходах Сергій Томіленко попросив колег, відомих розслідувачів і редакторів локальних фронтових газет, активістів з прав людини, таких як Олександра Матвійчук, порадити йому, що варто озвучити в Нью Йорку.

 

Тези свого виступу голова НСЖУ оприлюднив на сторінках соцмереж (далі публікуємо текст).

 

Діти. Перше про що я хотів би розповісти – викрадення. Примусова депортація дітей з тимчасово окупованих територій Херсонщини, Маріуполя, Харківщини, залякування дітей та намагання їх «перевиховати» в спеціальних таборах, підробка документів, наприклад, дозволів від батьків на вивезення дітей на нібито відпочинок. Журналісти в деталях реконструюють ці воєнні злочини, часто стають єдиною надією для батьків на повернення дітей у родини. У деталях про це мені розповіла колега Тетяна Попова, що проводить інтерв’ю з дітьми, яких вдалося порятувати з полону. Саме верифіковані розслідування примусової депортації українських дітей сприяли видачі ордеру на арешт для путіна та його поплічників Міжнародним кримінальним судом.

 

Під час війни права тисяч і тисяч людей масово порушуються. Саме журналісти та медіа підвищують шанси кожної окремої жертви на те, що її історія буде почута.

 

Документування воєнних злочинів журналістами допомагає встановленню правди та притягненню винних до відповідальності. Наприклад, нині місцеве медіа «Обрії Ізюмщини» – провідне джерело інформації для поліцейських та прокурорських розслідувань злочинів місцевих колаборантів під час російської окупації Ізюма.

 

Оскільки журналісти та медіа фіксують воєнні злочини, російська армія розглядає українських журналістів (як і міжнародних теж) своїми мішенями.

 

Є численні свідчення про цілеспрямовані атаки на автомобілі з надписами «ПРЕСА», атаки на редакційні приміщення, арешти, викрадення, катування, позбавлення медійників можливості проводити незалежну професійну діяльність на тимчасово окупованих територіях. Показовою є історія моєї колеги з Мелітополя, головної редакторки медіа «РІА-Мелітополь» Світлани Залізецької. Росіяни прийшли з обшуком, арештували 75-річного батька і зателефонували доньці з пропозицією здійснити обмін батька на доньку-журналістку. Це обурливо! Але це і демонструє мужність та стійкість українських журналістів!

 

З початку великої війни росіяни вбили щонайменше 57 медіапрацівників – це і професійні журналісти, і цивільні жертви, і Герої в лавах ЗСУ… Останньою жертвою є Богдан Бітік, український фіксер італійського видання La Repubblica, якого росіяни вбили минулого тижня у Херсоні.

 

Щонайменше один український журналіст, якого викрали торік у березні, все ще заґратований у росії. Це Дмитро Хилюк, журналіст УНІАН з Києва. Ми вимагаємо від Росії звільнення журналіста і всіх незаконно засуджених кримськотатарських журналістів, і засуджених у Криму Владислава Єсипенка й Ірини Данилович!

 

І в ці дні на прикладі Евана Гершковича ми бачимо, що тоталітарна росія готова застосовувати свої відпрацьовані репресивні практики до кожного незалежного журналіста!

 

Хочу подякувати міжнародним партнерам – насамперед Міжнародній та Європейській федераціям, штаб-квартирі ЮНЕСКО – за підтримку нашої мережі Центрів журналістської солідарності. Надаємо у критичний час допомогу сотням журналістів. Убезпечуємо бронежилетами. Допомагаємо технікою…

 

Також хочу привернути увагу до одного з нинішніх пріоритетів Національної спілки журналістів України – підтримки місцевих газет на деокупованих і прифронтових територіях. Росіяни руйнують інфраструктуру, розстрілюють мирні міста. Українці там не можуть мати телевізійні чи радіоновини, онлайнові медіа. І саме традиційна преса – єдине джерело важливої місцевої інформації. НСЖУ змогла надати підтримку 25 місцевим фронтовим газетам. Унікальний приклад – газета «Вперед», яку й цими днями доставляють волонтери й військовики в Бахмут. Це інформація, яка реально рятує життя…

 

Ми говоримо про роль мужніх журналістів під час війни. Але ми маємо також говорити про відповідальність пропагандистів за розпалювання війни. Журналісти мають бойкотувати пропагандистів і не дозволяти їм використовувати журналістський статус! Пропагандисти мають бути покарані трибуналом.

 

Наш обов’язок – захищати журналістів і нашу професію. Журналісти важливі!

 

Джерело: фейсбук