У Центрі журналістської солідарності НСЖУ в Запорізькій області 19 березня місцеві працівники ЗМІ та їхні колеги, переселені з тимчасово окупованих територій, спілкувалися з бойовим пресофіцером ЗСУ (Запорізький напрямок) Сергієм Скібчиком і фотокореспондентом Андрієм Андрієнком.

 

Сергій з Рівненщини, у журналістиці – 24 роки, з них 14 був редактором районної газети, яка свого часу першою в області створила власний сайт, перейшла на кольоровий друк. З початку 2014-го став їздити на Донбас як журналіст і волонтер. А після масштабної рашистської агресії вирішив змінити перо на автомат. Сам пішов до військкомату і вже 22 червня опинився в зоні бойових дій, де спочатку був військовим водієм старенької вантажівки.

 

  На власні очі бачив страхіття прифронтових міст Оріхова, Гуляйполя на Запоріжжі. Пройшов короткий вишкіл морально-психологічної підтримки, і з березня 2023-го служив пресофіцером у 65-й бригаді. Цивільним колегам Сергій нагадав, що пресофіцер – це комунікатор між журналістами, які висвітлюють події на фронті, і військовиками, які виконують бойові завдання. А ще своїм основним завданням він вважає доносити правду про війну.

 

Війна крізь об'єктив

 

Журналісти мали змогу поспілкуватися і з фотокореспондентом Андрієм Андрієнком. Моя колега Ганна Черевата ще торік у липні розповіла про фотокора зі Слов’янська, який фіксував наслідки російського вторгнення в Україну, зокрема в Запорізькій і Донецькій областях. У його творчому доробку є світлини, що облетіли цілий світ.

 

Андрій розповів, що професійно працювати в жанрі репортажу почав 2018 року. До того знімав у художньому, вуличному та чорно-білому стилі. Каже: «Я беру ті сюжети й «картинки», які пропонує саме життя. Я спілкуюся мовою зображення».

 

Звичайно, важко працювати в зоні ворожих обстрілів: виїзд на зйомки – це завжди лотерея: «Одна справа, коли перебуваєш на відстані від лінії фронту… А коли заїжджаєш у місце, куди дістає ворожа артилерія, там уже маєш дотримуватися всіх заходів безпеки».

 

Його світлини можна побачити не лише в Україні. Наприклад, фото «Четвертий день війни» має свою історію: 27 лютого 2022-го на вокзалі у Краматорську Андрій встиг упіймати мить прощання закоханих. «Я побачив, як до поїзда біжить військовик, – згадує Андрій Андрієнко. – Звернув на нього увагу, бо він вийшов з вагона зі своєю дівчиною. Виявляється, вона вже мала їхати, а він хотів з нею попрощатися. І ось цей прикордонник Віталій з Краматорського прикордонного загону прощався на пероні зі своєю тепер уже дружиною – Альбіною».

 

  Після публікації світлини до її автора зверталися інші митці. Литовський художник у Вільнюсі використав її для створення муралу. Художник з Парижа відтворив стінопис на вулиці Львова. Фото стало обкладинкою книжки українського письменника Андрія Пермякова «Залізна евакуація». А музикант зі Швеції, надихнувшись світлиною, написав композицію. «Фото живе вже своїм життям, – каже його автор. – Сподіваюся, колись зроблю наступний знімок – уже в мирному житті: Віталій і Альбіна – і це буде абсолютно інша фотографія»…

 

Сайт «Obozrevatel» 29 квітня 2022 року повідомив, що в Литві з'явився мурал, що зображує прощання українського прикордонника з дружиною. Твір місцевого художника Лінаса Казюленіса можна бачити на стіні Литовської військової академії. Пресслужба ДПС України додала, що першим фото муралу показав тодішній міністр національної оборони Литви Арвідас Анушаускас на сторінці в соцмережі. А основою для монументального живопису став знімок Андрія Андрієнка, опублікований Associated Press.

 

Фото муралу облетіло світ. Туристи й жителі Литви роблять селфі на його тлі, а за хештегом #StandwithUkraine залишають коментарі на підтримку України в боротьбі з агресором, додали українські прикордонники.

 

...І саме коли фотомайстер зустрівся з колегами в Центрі журналістської солідарності, о 10:50 надійшло повідомлення у «Блискавці»: у Краматорську чути звуки вибухів...

 

Едуард Бобровицький

 

м. Запоріжжя

 

Фото надав автор