В Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка 11 квітня 2014 року в рамках ХХ Міжнародної науково-практичної конференції з проблем функціонування й розвитку української мови «Мова. Суспільство. Журналістика» (присвячена 180-річчю Київського університету) проведено V Всеукраїнський науково-практичний семінар для працівників загальнонаціональних і регіональних ЗМІ «Культура мови – культура нації». Співорганізатори заходу, що відбувся у форматі круглого столу на тему «Вплив творчості Тараса Шевченка на сучасний український медіадискурс», – Інститут журналістики, Держкомтелерадіо України та ВБФ «Журналістська ініціатива».

Засідання вели президент Фонду Людмила Мех і професори кафедри мови та стилістики Інституту журналістики Наталя Шумарова й Анастасія Мамалига. Дуже важливо те, що в залі інститутської бібліотеки, де відбувався захід, були присутні студенти, майбутні журналісти.

      Вітальне слово виголосив директор Інституту доктор філологічних наук, професор Володимир Різун (на першій світлині). Серед промовців були відомі журналісти, творчі особистості Олександр Савенко – генеральний директор Центрального каналу (КДРТРК), голова Ради генеральних директорів обласних державних телерадіокомпаній України (друга світлина), Віктор Пасак – заступник генерального директора Національного газетно-журнального видавництва (тема виступу – «Значущість постаті Великого Кобзаря очима визначних діячів світової культури») та інші авторитетні творчі особистості. Промовці наголосили на важливості таких аспектів, як професійне користування мовою, забезпечення її зразковості в друкованому слові та ефірі.

        Медіаорганізатор, письменниця Алла Ковтун (на першій світлині) вела мову, зокрема, про пошуки національної ідеї та самоідентифікації, успадковані Тадеєм Рильським від Кобзаря, і сучасну українську реальність. Михайло Сорока – голова Київської організації НСЖУ (на другій світлині) розкрив тему «Тарас Шевченко на сторінках української періодики», кандидат філологічних наук доцент Алла Кобинець – головний редактор обласної газети «Запорізька правда» (третя світлина) розповіла про вплив слова Кобзаря на формування світогляду читачів газети “Запорізька правда”. Інформацію з історії проведення семінарів надала пресі Людмила Мех (четверта світлина).

      У прикінцевій частині круглого столу виступили народний артист України, професор кафедри кіно-, телемистецтва Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Леонід Мужук (на першій світлині, його тема – «Шевченкові мотиви у творах візуального мистецтва на тему Євромайдану»), а також письменник Сергій Шевченко (на другому знімку), який розповів про особливості поетичної літературної мови Тараса Шевченка (за матеріалами досліджень Івана Огієнка). Вибрані рядки з останньої доповіді подаємо в цій публікації.

Підсумок проведеного заходу підбила професор Анастасія Мамалига.

Фотозвіт з події підготувала прес-служба  ВБФ «Журналістська ініціатива».

Фото Сергія Шевченка

ВИБРАНІ РЯДКИ (ЦІКАВО ЗНАТИ)

Мова Кобзаря стала наріжним каменем дальшої нашої літературної мови, наголошував Іван Огієнко. Шевченко творець поетичної літературної мови, а в прозі – Марко Вовчок. В історії творення літературних мов це звичайне явище, коли мова господаря дум народних помалу стає за основу мови літературної... Мова Шевченка була найчистішою серед усіх тодішніх письменників, могла легко стати соборною мовою.

Твори Шевченка широко рознесли й остаточно затвердили наші національні назви: Україна, український.

Шевченкова молодість минула в українському селі (отож народні пісні, їхня мелодика – в основі поезії Кобзаря). У російській школі Тарас не вчився, це зберегло його мову, а головне – сам спосіб думати (складню) від помітнішого чужого баламутства (у Шевченка завжди складня народна). Недарма Пантелеймон Куліш, який виправляв, редагував Кобзареві твори, казав, що з нього російського письменника не буде.

В українській народній мові речення головно рівнорядні, а не підрядні. Через це Шевченкова мова надзвичайно «проста», речення короткі, виразні, ясні.

Релігійність і церковність – основна з ознак стилю всієї української мови, тому й мови Шевченкової (у його поезії нерідко зустрічаються слова Бог, небо, рай, церква...)

У мові Шевченка дуже часте слово святий: «Моя ти зоренько святая», «моїх святих киян», «ще за Гетьманщини святої»... Так часто вживати слово «святий» міг тільки той, кому воно справді святе!

Тарас Шевченко глибоко знав Біблію, Псалтир і багато писав на релігійні теми. У Шевченка дуже сильна церковнослов’янська мова (архаїзми, ступеневе підвищення числівників тощо). Крім того, Шевченкова мова переповнена всілякими народними віруваннями (відьма, чари, ворожити, наврочити), але слова "чорт" уникав, беріг мову від вульгаризмів, опрощення. Полонізмів уникав, діалектних слів, щоб мова була зрозумілою. Щоправда, русизмів багато, Шевченко ще не міг отруситися від цього. Але на русизми Шевченкової мови може бути й інший погляд – це наші віковічні архаїзми, правописні й словникові, що панували в нашій літературі цілі віки.

Синонімічне багатство: у «Кобзарі» багато синонімів до слів ходити, говорити, бити, пити, падати та ін. (вештається, потягли, простали, чимчикую, шкандибаєм, шасть, шелесть верзете, ушкварить, утни...). Новотвори Шевченка: широкополий, крутоберегий, недвига – інертна людина.

Читаймо твори Тараса Шевченка і збагачуймося його правдиво народною життєдайною мовою!

* * *

ІНШІ ПУБЛІКАЦІЇ ПРО СЕМІНАР: Портал "Культура"