Прапор України з підписами журналістів, які нині працюють на прифронтових територіях і в столиці – Києві, а також Спеціальну відзнаку НСЖУ за солідарність і постійну підтримку українських журналістів у часи війни голова НСЖУ Сергій Томіленко вручив 23 травня 2024 року президентці Європейської федерації журналістів Майї Север. Ця урочиста подія підсумувала першу частину представницького заходу ЄФЖ, що триватиме 23 і 24 травня на Балканах.

  На щорічному зібранні ЄФЖ, що відбувається в Приштині (Республіка Косово), Спеціальною відзнакою НСЖУ вшановано також голову Асоціації журналістів Косова Джемайля Реджу. На цьому заході відбулася панельна дискусія з питань журналістської діяльності в час війни. У дискусії взяв участь очільник творчої спілки журналістів України. Реакція залу засвідчила розуміння проблем, до яких привернув увагу промовець, підтвердила корпоративну солідарність та показала одностайну підтримку українських журналістів (і в цілому боротьби нашого народу в розвязаній рашистами агресивній війні).

Текст виступу Сергія Томіленка надала для публікації інформаційна служба НСЖУ.

Вітаю вас, шановні колеги!

Для мене велика честь бути з вами сьогодні. Наша зустріч надзвичайно важлива. Насамперед – через вашу солідарність у підтримці українських журналістів, які продовжують виконувати свій професійний обов’язок у ці темні часи.

Буквально за годину до початку нашого конгресу мені зателефонував Василь Мірошник, редактор прифронтової газети з Харкова. Він хотів надрукувати газету. І не зміг… На його очах російські ракети зруйнували газетну та книжкоу друкарні, загинули працівники. Закликаю продовжувати підтримувати мужніх українських журналістів, які ризикують, але виконують професійні обовʼязки.

«Укриття», «шолом» – усі ці слова українські журналісти майже не використовували до початку повномасштабного вторгнення. Але зараз ці слова увійшли в повсякденний вжиток. І, на жаль, в Україні немає безпечного місця, яке б не опинилося під загрозою російських атак та обстрілів.

Хочу зазначити, що нині все українське суспільство, і зокрема журналістська спільнота як його органічна частина, зазнали російського нападу. Станом на сьогодні війна забрала життя щонайменше 90 працівників ЗМІ, 16 з яких загинули, виконуючи свій професійний обов’язок.

Через російські катівні пройшли десятки українських журналістів. Наразі в російських в’язницях утримують щонайменше 30 українських цивільних журналістів.

Серед журналістів-заручників – професійні та громадянські журналісти, жінки та чоловіки, етнічні українці, кримські татари, росіяни, православні та мусульмани, агностики та атеїсти, одинаки, батьки багатодітних сімей. Всіх їх об’єднує те, що вони ні в чому не винні і страждають тільки через свою професію – журналіст. Я хочу наголосити на важливості нашої спільної солідарності з цими колегами, щоб було знайдено спосіб для їхнього визволення.

Журналісти в Україні втрачають не лише свободу та життя, а й здоров’я, майно, ньюзруми, можливість залишатися у своїй професії. Вони змушені виїжджати подалі від фронту, але навіть там на них чекає небезпека.

Останніми місяцями росія завдала значних збитків українській енергосистемі. Тимчасові відключення світла вже відбуваються в різних регіонах України, і це може стати страшною проблемою наступної зими. Блекаути – це справжнє випробування на міцність для медіа, які мають працювати попри відсутність електропостачання та холод у редакціях.

У мене на смартфоні є спеціальний додаток, і він інформує мене, коли гасне світло в офісі Спілки на центральній вулиці столиці. І інформує, коли вимикають світло за моєю домашньою адресою.

Завдяки Центрам журналістської солідарності, створеним Національною спілкою журналістів України (НСЖУ) за підтримки ЮНЕСКО, МФЖ та ЄФЖ, сьогодні журналісти з Харкова, Дніпра, Запоріжжя, Києва, Івано-Франківська, Львова та Чернівців мають де працювати.

Нині найскладніша ситуація у прифронтовому Харкові, де журналісти цілодобово живуть і працюють під обстрілами. Завдяки роботі харківського Центру журналістської солідарності журналісти можуть зарядити свої гаджети, мати доступ до безперебійного інтернету, отримати бронежилети, каски та тактичні аптечки.

Але центри потребують подальшої підтримки. Вже нині ми маємо готуватися до майбутньої непростої зими. З огляду на нові масові обстріли та численні жертви, події, які необхідно висвітлювати, роботи стало більше як для українських, так і для іноземних журналістів. Тому потрібні нові бронежилети та інше захисне спорядження. Крім того, старе обладнання, яке приходить в непридатність через інтенсивну експлуатацію, також потребує заміни.

Те, що за майже 2,5 року повномасштабної війни українські журналісти змогли гідно виконати свій професійний обов’язок, стало можливим значною мірою завдяки вашій підтримці та солідарності. Я вдячний нашій дружній родині журналістів, які в ці темні часи не залишають нас наодинці з викликами війни.

Дякую за солідарність! Журналісти важливі! Слава Україні!

    Присутнім на заходах ЄФЖ у Приштині двом представникам керівництва ВБФ "Журналістська ініціатива" голова НСЖУ в кулуарах зібрання подарував надруковані в Україні кольорові буклети українською і англійською мовами "ДРУКОВАНА ПРЕСА на прифронтових і деокупованих територіях – ВАЖЛИВА!" У підготовці цих видань брали участь, зокрема, й активісти фонду.

"Наша підтримка українських медіа у 2022–2023 роках стала можливою завдяки тісній співпраці НСЖУ з міжнародними партнерами", – зазначено в буклетах творчої спілки. Серед логотипів згаданих партнерів вміщено у виданнях і логотип ВБФ «Журналістська ініціатива». Фонд упродовж більш як двох років повномасштабної війни підтримує журналістів, а також ветеранів преси й колег-волонтерів, які перебувають на інформаційному фронті.

Буклети Національної спілки журналістів України вже цими днями поїдуть з Приштини в майже пів сотні країн Європи та за її межі.

Пресслужба ВБФ «Журналістська ініціатива»

Фото Сергія Шевченка