На екрани українських кінотеатрів виходить фільм про іноземних добровольців, які боронять Україну в час війни з росією. Попри серйозну й важку тему у фільмі режисера Володимира Тихого та продюсера Андрія Котляра «розказано все в легкій формі, з гумором та оптимізмом і його варто побачити кожному українцю».

Фільм від кінооб’єднання «Вавилонʼ13» розповідає історії добровольців – військовослужбовців Міжнародного легіону, підрозділу Ronin Team. Кадри інтерв’ю з героями фільму чергуються з кадрами їхньої підготовки на полігоні, відпочинку та «роботи» в найгарячіших точках фронту.

Хлопці діляться своїми історіями: хтось не мав до 2022 чи пізнішого року жодного військового досвіду, хтось уже служив, у когось уся родина – військовослужбовці. Але всіх їх об’єднує одне: бажання відновити справедливість, допомогти українцям у жорстокій війни з жорстоким і підступним агресором. «Українці не хочуть багато, вони хочуть повернути своє. І все», – каже доброволець з позивним «Вальдо».

Керівник команди Ronin Team Мюрей розповів, що доєднався до Міжнародного легіону на початку 2022 року, має військовий досвід з Афганістану, де був на початку 2000-х і служив у повітряно-десантних військах США. Інший доброволець з Америки каже: «Мій позивний «Вальдо», на честь книжкового персонажу у смугастій кофті, якого треба знайти на картинці. От так і я, ховаюсь десь на Луганщині і чекаю на росіян». «А в мене позивний «Сассі» – на честь персонажа популярного серіалу. Я маю військовий досвід, гарну фізичну форму. Я добре виконую свою роботу», – каже третій доброволець. Ці хлопці – американці, але в їхньому підрозділі також є побратими з різних країн, усі вони знайшли спільну мову і пліч-о-пліч виконують завдання на фронті російсько-української війни.

Крім епізодів з добровольцями, режисери пропонують глядачам поглянути на історичні події в контексті боротьби України з росією, на паради російської техніки у Москві. Їхня техніка 2014 року перетнула кордони України. Картини деокупованих міст із масовими захороненнями закатованих українських громадян, воєнні пейзажі соняшникових полів десь на Харківщині чи Луганщині... На противагу цьому творці фільму показують нам США, меморіал пам’яті героям Другої світової війни, думки пересічних американців про війну загалом і в Україні зокрема. Усе це приправлено часткою військового жаргону та гумору, тому фільм сприймається легко, але змушує міркувати про все побачене вже після сеансу.

  Режисер Володимир Тихий зазначив, що першочергово цей фільм знімався для американської авдиторії, але у процесі команда зрозуміла – це важлива історія, яку має побачити й український глядач: «Наш фільм – це не просто історія про війну, це історія про людей, які, попри різницю в культурах і мовах, обрали боротися за справедливість і свободу. Історії іноземців, що приїхали до України, відображають не лише їхню відвагу, а й глибоку солідарність, яка є ключовою для розуміння глобальної боротьби за мир».

«Стрічка виходить у широкий прокат на екранах кінотеатрів майже по всій Україні. Для нас – це велика честь і водночас виклик. Але ми віримо, що фільм знайде відгук у серцях глядачів і глядачок, які прийдуть його дивитися», – поділилася виконавча продюсерка фільму Богданна Семен.

Фільм має надихнути і українців на мобілізацію для захисту рідної землі… Увесь прибуток від продажу квитків команда Вавилонʼ13, яка створила цей цікавий фільм, передасть на потреби Міжнародного легіону ГУР. Їхня велика мета – зібрати кошти на 100 FPV-дронів для різних підрозділів. Тож кожен квиток – це донат і не лише підтримка українського кіно, а й реальне збільшення донатів для підтримки оборони України.

Георгій Лук’янчук

На світлині: на презентації команда «Вавилонʼ13» разом із героями фільму «Одного літа в Україні» у столичному кінотеатрі «Оскар»; герої фільму – добровольці-військовослужбовці Міжнародного легіону ГУР МО, підрозділу Ronin Team.

  P.S. остання печальна новина: на війні за Україну загинув 18-річний доброволець із Британії Джеймс Вілтон. Це було перше й останнє бойове завдання Джеймса, він став наймолодшим британцем, який загинув, захищаючи Україну. Вілтон приїхав до України наприкінці квітня 2024 року – через кілька місяців після закінчення коледжу. Він приєднався до Інтернаціонального легіону та пройшов базову програму підготовки, яка тривала близько чотирьох тижнів.

– Я ніколи не переживу цього. Я не хотів, щоб він їхав, але він був налаштований на це. Він хотів допомогти Україні, – сказав батько воїна Грем.

Навіки Слава Герою-добровольцю!