Вечоріло… Взимку рано темніє, тому й здавалось, що вже поночі, але вікна непоказної будівлі волонтерського цеху привітно сяяли й чувся людський гомін. Робота волонтерів «Тетріса» (так називається цех) не припинялася – і зрілі, й малі працювали перемовляючись, своїми щоденними справами кожний підставляє плече захисникам України.

Вони і сітки плетуть, і кікімори, і піддупники, й нашоломники роблять, і обереги, і теплі пояси зі шкарпетками... І смаколики, і ліки відправляють, і скоби, або ще щось з того (хіба все перелічиш!), що вкрай потрібне нашим рідним, які в борні за нас у зоні бойових дій на сході країни.

    Аж ось схвильована пані Тамара запросила всіх на кілька хвилин перервати роботу й підійти до неї ближче. Поряд з нею височив син Олександр і тулився один з правнуків – Діма. І дійсно, подія, з якою звернулась по увагу пані Тамара, схвилювала всіх присутніх! Її онук Максим, який торік закінчив навчання в Сухопутній академії, а нині – служить в 55-й окремій артилерійській бригаді «Запорізька Січ» – за дорученням командира – в подяку за підтримку передав волонтерам цеху «Тетріс» бойовий прапор. За небайдужість цього колективу, за його кропітку працю, за невтомність допомагати, донатити, за терплячість і майстерність.

Батько Максима, син Тамари Філіної особисто вручив бойовий стяг як знак доблесті та звитяги наших захисників лідерці тетрісівців Ірині Присяжнюк. Чи ж досить слів на світі, щоби описати той вир емоцій, думок, спогадів, який вихором охопив усіх, на цей момент присутніх!

  А тим часом лунали віршовані рядочки, написані бабусею мужнього воїна, присвячені і прапору, і онуку, і всім захисникам, і волонтерам, і Україні. А ще вірі – вірі в Перемогу України!

Завершальним своєрідним акордом кількахвилинної перерви на вручення бойового прапора – бо ж усі знову мали братися до праці – стала презентація від пані Тамари чергової картини, яку вона вишила бісером!

Марина Тепленко, керівниця представництва

ВБФ «Журналістська ініціатива» у Вінницькій області 

Фото надала авторка