Щасливий той, хто має Божу ласку,

Блаженний той, хто бачить віщі сни.

Я бачив сон — пекла Вкраїна паску,

Священний хліб пекла серед вiйни.

 
Одягнена у свіжу вишиванку,

Сховавши під хустинку сивину,

Замішувала жінка тісто зранку

Під тиху пісню — довгу і сумну.

 
І сипалося борошно у діжку,

І молоко лилося, і вода,

Вершкове масло, цукор, дріжджів трішки,

Щоб сходила опара молода.

 
Але була та паска особлива,

Бо час жорстокий корективи вніс —

В ній кpoв була, немов гірка олива,

І попіл згарищ, і розпука сліз.

 
Усе перемішалось в тому тісті —

Біда і відчай, думи і жалі,

Усе, що затаїлось в кожнім місті,

І що завмерло в кожному селі.

 
Все, що пекло, гнітило і бісило,

Весь біль образ й приниження сторіч —

Все Україна в тісті замісила 

І, без вагань, поставила у піч...

 
Гриміло небо. Деренчали дрони.

Сирени завивали віддаля...

Мовчали важко Великодні дзвони,

І повнилась надією земля.

✍️ Поезія – ©Анатолій Матвійчук