Вікторія Рощина... «Журналістка, через смерть якої в російській тюрмі зараз «на вухах» журналістська спільнота, – написала у фейсбуці Олена Кудренко, – та й взагалі тут складно залишатися байдужим»... З нескореного Херсона відгукнувся на допис харків’янки митець і воїн Вячеслав Савченко: «Дедалі складніше зберегти в собі баланс люті і любові. Бо інколи здається, що зараз лють це і є любов».

Далі – думки, якими поділилася Олена про долю Вікторії та вчинки нелюдів – її убивць.

Дівчині 27 років, другий полон, тіло повернули з вирізаними внутрішніми органами. У полоні росіяни змушували її їсти гниль, вона відмовлялася, стан дійшов до критичного. Зрештою через вагу 30 кг ледь підіймала голову з подушки. Її мали би обміняти, але не обміняли. Вирізали їй головний мозок, очні яблука, частину трахеї.

Є стадія прийняття, після попередніх відомих, коли нарешті людина каже: треба якось з цим далі жити. Треба щось робити. І я кажу: не можна заплющувати очі на такі новини. На факти злочинів росіян, саме для того, щоб не залишати себе в святій наївності, що вони так не з усіма роблять. Що когось це омине. Наївність, або відвертання від таких подій – це не дати собі шансу відштовхнутися з цієї незворотної точки та нарешті почати жити іншою людиною.

Яка:

ЗНАЄ про росіян ось це все, і тепер не буде хлопати вухами у відповідь на чергові їхні обіцянки.

РОЗУМІЄ про росіян усе, і зробить щось, щоб бути готовою.

УСВІДОМЛЮЄ про росіян усе, і тому не дозволить собі застрягнути в минулому, і нарешті, може, відкине цю маячню про «я не цікавлюсь політикою».

Вони вирізають мозок. І очні яблука. І годують гниллю. Ґвалтують. Б'ють струмом. Не знаю, які там звірства були під час В'єтнамської війни, але те, на що здатні росіяни – перевершує всі попередні уявлення, що людина на таке не здатна.

Ось, ми з такими – сусіди.

Світла пам'ять світлій людині.

Джерело: фейсбук