Делегація української громадськості відвідала Сандармох і Соловки
З 2 по 11 серпня 2008 року тривала поїздка до Республіки Карелії та на Соловецькі острови (Архангельська область Російської Федерації) делегації української громадськості, яка взяла участь у міжнародних днях пам’яті жертв політичних репресій. Вдруге така проща проводиться за державного сприяння – на виконання Указу Президента України Віктора Ющенка «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937–1938 років». Указ видано на підтримку ініціативи громадськості з метою належного вшанування пам’яті репресованих, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам’яті та утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства. Сам глава держави, як відомо, в червні цього року також відвідав біломорський архіпелаг.
Організатор серпневої поїздки до північних меморіалів – Український інститут національної пам’яті (УІНП), який очолює Ігор Юхновський. До формування складу учасників залучено громадські об’єднання «Меморіал» імені Василя Стуса та Всеукраїнське товариство політичних в’язнів і репресованих. У делегації більш як 30 осіб. Майже третина складу – колишні політв’язні або їхні родичі. Ще третина – члени об’єднань «Меморіал» і «Просвіта». Є дослідники соловецької трагедії – лауреат Шевченківської премії письменник Леонід Череватенко, лауреат Премії імені Івана Франка в галузі інформаційної діяльності публіцист Сергій Шевченко, історик Роман Подкур. З-поміж прочан – донька репресованого Голови УГВР Наталія Осьмак, священик УАПЦ отець Павло, кобзар Віталій Мороз, поетеса з Луганщини Антоніна Листопад, член Всеукраїнського об’єднання ветеранів Євген Лупаков, голова Київського товариства політв’язнів і репресованих Григорій Куценко, член Київської міськради товариства «Просвіта» Зоя Голота, лікар Микола Сивак. Взяли участь у запланованих заходах президент Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива» й голова комітету Громадянського парламенту жінок України Людмила Мех, журналісти Емма Бабчук, Ольга Скотнікова, Володимир Безгачнюк, Олексій Гавриш та інші прочани, зокрема, з Івано-Франківська (Руслан Коцаба), Луцька (Петро Криштальський), Львова (Сергій Лащенко), Вінниці (Валерій Щербань), Донецька (Олександр Букалов), Харкова (Наталія Бабич), Полтави (Людмила Калашник), Києва (Світлана Заєць, Віктор Кулинич, Адольф Кондрацький, Станіслав Пантелюк) та столичної області (Юрій Борисюк). Керівник делегації – начальник відділу УІНП Олександр Полонський; йому допомагала в організаційних питаннях головний спеціаліст відділу Інституту Ірина Болтасова.
Від Покровської церкви на столичному Подолі, де учасники делегації помолилися перед початком далекої подорожі, маршрут поїздки автобусом проліг через територію Білорусі, Санкт-Петербург, Петрозаводськ, Медвежогорськ, Кемь. Уперше такою великою групою українські прочани відвідали Левашовське кладовище поблизу Петербурга – там , як і в Биківні під Києвом, у роки репресій було віддано землі тіла закатованих на смерть. У неділю посланців Києва ознайомили з меморіальним місцем і з діяльністю пітерського науково-інформаційного центру «Меморіал» його активісти - керівник Ірина Фліґе, Микола Соколов, Тетяна Моргачова. Представникам громадських організацій (Всеукраїнське товариство політвязнів і репресованих, «Просвіта», ВБФ «Журналістська ініціатива» та ін.) меморіальці передали нові видання з історії ГУЛАГу.
У столиці Карелії гостей, які приїхали у вишиванках, під національними прапорами, зустріли земляки з республіканського товариства української культури «Калина», яке багато років очолює Лариса Скрипникова. Активісти «Калини» 2004 року за підтримки світового українства встановили в урочищі Сандармох (Медвежогорський район) гранітний пам’ятник – триметровий Козацький хрест «Убієнним синам України» (скульптори - кияни Микола Малишко і Назар Білик). Саме там, у глухому закутку за озером Онего, в період Великого терору страчено тисячі людей, з-поміж них – 1111 в’язнів Соловецької тюрми. У розстріляному етапі були представники української інтелектуальної еліти – митці, вчені. Згадаймо лише кілька імен: Лесь Курбас, Микола Зеров, Микола Куліш, Валер’ян Підмогильний, Мирослав Ірчан, Степан Рудницький... Там розстріляно й відомих державних діячів – Михайла Полоза, Миколу Любинського, священиків, службовців, робітників та селян, звинувачених у так званих контрреволюційних злочинах.
У мітингу, панахиді біля Козацького хреста, покладанні вінків і квітів у Карелії взяли участь генеральний консул України у Санкт-Петербурзі Микола Рудько, давні друзі українців – пошуковець Юрій Дмитрієв, заступники голови правління «Калини» Андрій Литвин і Олег Місілюк з Петрозаводська, директор Медвежогорського музею Сергій Колтирін та інші. Учасники прощі привезли подарунки з України – книжки, сувеніри. Олександр Полонський вручив подяки Українського інституту національної пам’яті керівникам товариства «Калина», Медвежогорського музею, а також дослідникові Юрію Дмитрієву, дипломату Миколі Рудьку, публіцистові Сергію Шевченку. Члени делегації заїхали, як і торік, до селища Повенець, де оглянули споруди Біломорканалу, будівництво якого забрало життя майже 100 тисяч людей.
Українці взяли участь у мітингу й молебнях на біломорських островах, до яких уночі проти 6 серпня дісталися з Кемі катером «Туман». Заходи традиційно проведено в селищі Соловецькому й у північній частині найбільшого острова архіпелагу - на Сікирній горі. Там у церкві Вознесіння в табірні часи містився чоловічий штрафний ізолятор (нерідко там же в’язнів і розстрілювали... Ями з останками страчених є на південному схилі гори). У мітингу та панахидах біля соловецького каменя й поклінного хреста, що на колишньому селищному цвинтарі, взяли участь представники державних структур, громадських організацій, священнослужителі з різних країн.
Просвітянин кобзар Віталій Мороз виконав біля хреста українські пісні (з-поміж них «Чуєш, брате мій...» - пісню, яку співали соловецькі в’язні, коли хтось із земляків-українців помирав у неволі). Разом з російським учасником мітингу, молодим прочанином, Віталій пов’язав на хрест вишитий рушник - пам’ять про співвітчизників, що прийняли на каторзі мученицьку смерть. Від України на мітингу виступили донеччанин Олександр Букалов, киянки Наталія Осьмак і Зоя Голота. Священик отець Павло (УАПЦ) відслужив літію. Представники української делегації за традицією пригостили присутніх короваєм, який привезли з Києва.
Обов’язковий пункт програми на архіпелазі – відвідання Соловецького кремля. У монастирі за імператриці Катерини II тримали чверть віку в тюрмі останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського. Випробування козак витримав і пішов у вічність 112-літнім. На острові його й поховано. До надгробного каменя та пам’ятника отаманові наші співвітчизники традиційно приносять квіти, везуть з України жмені рідної землі, а ще – неодмінно відвідують камеру Петра Калнишевського. З прочанами зустрілася Ольга Бочкарьова, працівниця музею, яка цікаво й зі знанням справи розповіла про історію островів, провела екскурсії на Сікирній горі та в Соловецькому кремлі. Як завжди, гості мали змогу оглянути визначні природні й історико-культурні пам’ятки Соловків, відвідати музей з експонатами часів ГУЛАГу, купатися у Святому озері біля стін кремля, а екстремали – пірнути в Біле море.
Регулярні поїздки до Сандармоху та на архіпелаг почалися 1997 року – відтоді, як карело-пітерська пошукова експедиція віднайшла в лісі таємне місце масових страт репресованих. Координатором (на громадських засадах) семи поїздок українців був колишній політв’язень Василь Овсієнко. З ним разом відвідали північні краї десятки наших співвітчизників, зокрема, знані творчі особистості – Надія Світлична, Олена Голуб, Микола Малишко, Тарас Компаніченко, Олександр Рябокрис, Вахтанг Кіпіані, Микола Стратілат, Ярослав Тинченко, Михайло Ткачук. Вирушали під Полярне коло нащадки репресованих-соловчан Веніамін Трохименко (США), Тетяна Крушельницька, Валентина Бовсунівська, Станіслав Волков... Не менш як дві сотні жителів усіх регіонів країни й брати з-за кордону побували на прощах за останнє десятиліття, утворивши на ділі своєрідне неформальне товариство «Українські Соловки». Участь делегації у днях пам’яті висвітлюють Національна телекомпанія, Всесвітня служба радіо «Україна», інформагенції, інтернет-видання, друкована преса, зокрема газети Співдружності працівників інформаційних видань України.
Сергій Шевченко,
заслужений журналіст України
Фото автора
Організатор серпневої поїздки до північних меморіалів – Український інститут національної пам’яті (УІНП), який очолює Ігор Юхновський. До формування складу учасників залучено громадські об’єднання «Меморіал» імені Василя Стуса та Всеукраїнське товариство політичних в’язнів і репресованих. У делегації більш як 30 осіб. Майже третина складу – колишні політв’язні або їхні родичі. Ще третина – члени об’єднань «Меморіал» і «Просвіта». Є дослідники соловецької трагедії – лауреат Шевченківської премії письменник Леонід Череватенко, лауреат Премії імені Івана Франка в галузі інформаційної діяльності публіцист Сергій Шевченко, історик Роман Подкур. З-поміж прочан – донька репресованого Голови УГВР Наталія Осьмак, священик УАПЦ отець Павло, кобзар Віталій Мороз, поетеса з Луганщини Антоніна Листопад, член Всеукраїнського об’єднання ветеранів Євген Лупаков, голова Київського товариства політв’язнів і репресованих Григорій Куценко, член Київської міськради товариства «Просвіта» Зоя Голота, лікар Микола Сивак. Взяли участь у запланованих заходах президент Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива» й голова комітету Громадянського парламенту жінок України Людмила Мех, журналісти Емма Бабчук, Ольга Скотнікова, Володимир Безгачнюк, Олексій Гавриш та інші прочани, зокрема, з Івано-Франківська (Руслан Коцаба), Луцька (Петро Криштальський), Львова (Сергій Лащенко), Вінниці (Валерій Щербань), Донецька (Олександр Букалов), Харкова (Наталія Бабич), Полтави (Людмила Калашник), Києва (Світлана Заєць, Віктор Кулинич, Адольф Кондрацький, Станіслав Пантелюк) та столичної області (Юрій Борисюк). Керівник делегації – начальник відділу УІНП Олександр Полонський; йому допомагала в організаційних питаннях головний спеціаліст відділу Інституту Ірина Болтасова.
Від Покровської церкви на столичному Подолі, де учасники делегації помолилися перед початком далекої подорожі, маршрут поїздки автобусом проліг через територію Білорусі, Санкт-Петербург, Петрозаводськ, Медвежогорськ, Кемь. Уперше такою великою групою українські прочани відвідали Левашовське кладовище поблизу Петербурга – там , як і в Биківні під Києвом, у роки репресій було віддано землі тіла закатованих на смерть. У неділю посланців Києва ознайомили з меморіальним місцем і з діяльністю пітерського науково-інформаційного центру «Меморіал» його активісти - керівник Ірина Фліґе, Микола Соколов, Тетяна Моргачова. Представникам громадських організацій (Всеукраїнське товариство політвязнів і репресованих, «Просвіта», ВБФ «Журналістська ініціатива» та ін.) меморіальці передали нові видання з історії ГУЛАГу.
У столиці Карелії гостей, які приїхали у вишиванках, під національними прапорами, зустріли земляки з республіканського товариства української культури «Калина», яке багато років очолює Лариса Скрипникова. Активісти «Калини» 2004 року за підтримки світового українства встановили в урочищі Сандармох (Медвежогорський район) гранітний пам’ятник – триметровий Козацький хрест «Убієнним синам України» (скульптори - кияни Микола Малишко і Назар Білик). Саме там, у глухому закутку за озером Онего, в період Великого терору страчено тисячі людей, з-поміж них – 1111 в’язнів Соловецької тюрми. У розстріляному етапі були представники української інтелектуальної еліти – митці, вчені. Згадаймо лише кілька імен: Лесь Курбас, Микола Зеров, Микола Куліш, Валер’ян Підмогильний, Мирослав Ірчан, Степан Рудницький... Там розстріляно й відомих державних діячів – Михайла Полоза, Миколу Любинського, священиків, службовців, робітників та селян, звинувачених у так званих контрреволюційних злочинах.
У мітингу, панахиді біля Козацького хреста, покладанні вінків і квітів у Карелії взяли участь генеральний консул України у Санкт-Петербурзі Микола Рудько, давні друзі українців – пошуковець Юрій Дмитрієв, заступники голови правління «Калини» Андрій Литвин і Олег Місілюк з Петрозаводська, директор Медвежогорського музею Сергій Колтирін та інші. Учасники прощі привезли подарунки з України – книжки, сувеніри. Олександр Полонський вручив подяки Українського інституту національної пам’яті керівникам товариства «Калина», Медвежогорського музею, а також дослідникові Юрію Дмитрієву, дипломату Миколі Рудьку, публіцистові Сергію Шевченку. Члени делегації заїхали, як і торік, до селища Повенець, де оглянули споруди Біломорканалу, будівництво якого забрало життя майже 100 тисяч людей.
Українці взяли участь у мітингу й молебнях на біломорських островах, до яких уночі проти 6 серпня дісталися з Кемі катером «Туман». Заходи традиційно проведено в селищі Соловецькому й у північній частині найбільшого острова архіпелагу - на Сікирній горі. Там у церкві Вознесіння в табірні часи містився чоловічий штрафний ізолятор (нерідко там же в’язнів і розстрілювали... Ями з останками страчених є на південному схилі гори). У мітингу та панахидах біля соловецького каменя й поклінного хреста, що на колишньому селищному цвинтарі, взяли участь представники державних структур, громадських організацій, священнослужителі з різних країн.
Просвітянин кобзар Віталій Мороз виконав біля хреста українські пісні (з-поміж них «Чуєш, брате мій...» - пісню, яку співали соловецькі в’язні, коли хтось із земляків-українців помирав у неволі). Разом з російським учасником мітингу, молодим прочанином, Віталій пов’язав на хрест вишитий рушник - пам’ять про співвітчизників, що прийняли на каторзі мученицьку смерть. Від України на мітингу виступили донеччанин Олександр Букалов, киянки Наталія Осьмак і Зоя Голота. Священик отець Павло (УАПЦ) відслужив літію. Представники української делегації за традицією пригостили присутніх короваєм, який привезли з Києва.
Обов’язковий пункт програми на архіпелазі – відвідання Соловецького кремля. У монастирі за імператриці Катерини II тримали чверть віку в тюрмі останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського. Випробування козак витримав і пішов у вічність 112-літнім. На острові його й поховано. До надгробного каменя та пам’ятника отаманові наші співвітчизники традиційно приносять квіти, везуть з України жмені рідної землі, а ще – неодмінно відвідують камеру Петра Калнишевського. З прочанами зустрілася Ольга Бочкарьова, працівниця музею, яка цікаво й зі знанням справи розповіла про історію островів, провела екскурсії на Сікирній горі та в Соловецькому кремлі. Як завжди, гості мали змогу оглянути визначні природні й історико-культурні пам’ятки Соловків, відвідати музей з експонатами часів ГУЛАГу, купатися у Святому озері біля стін кремля, а екстремали – пірнути в Біле море.
Регулярні поїздки до Сандармоху та на архіпелаг почалися 1997 року – відтоді, як карело-пітерська пошукова експедиція віднайшла в лісі таємне місце масових страт репресованих. Координатором (на громадських засадах) семи поїздок українців був колишній політв’язень Василь Овсієнко. З ним разом відвідали північні краї десятки наших співвітчизників, зокрема, знані творчі особистості – Надія Світлична, Олена Голуб, Микола Малишко, Тарас Компаніченко, Олександр Рябокрис, Вахтанг Кіпіані, Микола Стратілат, Ярослав Тинченко, Михайло Ткачук. Вирушали під Полярне коло нащадки репресованих-соловчан Веніамін Трохименко (США), Тетяна Крушельницька, Валентина Бовсунівська, Станіслав Волков... Не менш як дві сотні жителів усіх регіонів країни й брати з-за кордону побували на прощах за останнє десятиліття, утворивши на ділі своєрідне неформальне товариство «Українські Соловки». Участь делегації у днях пам’яті висвітлюють Національна телекомпанія, Всесвітня служба радіо «Україна», інформагенції, інтернет-видання, друкована преса, зокрема газети Співдружності працівників інформаційних видань України.
Сергій Шевченко,
заслужений журналіст України
Фото автора